«Співець» Леся Українка аналіз Автор: Леся Українка Рік написання: 1889 Тема «Співець» – краса вранішньої природи, її гармонія. Основна думка «Співець» – уславлення краси природи, оптимістичного світобачення; назва підкреслює основну рису героя твору солов’я – його майстерність у неперевершеному співі. Художні образи у вірші «Співець» Лесі Українки Зорі – яскраві, червоні, привітно сяють над світом, і їх радісно вітає все живе на землі; троянда – розкішна, вродлива, «найкраща з квіток», своїми барвами прикрашає садок, радує око; соловейко – «співець чарівливий», шле вітання зорі вечірній і зорі вранішній, славить життя; від його любого співу розпускаються квіти, розвиваються садки. Художні засоби та прийоми «Співець» Епітети: «багрянії зорі», «пісні голосні», «ясним самоцвітом», «троянда розкішна», «співець чарівливий», «година сумна» та ін. Метафори: «грала промінням», «усміхалась весняним привітом». Порівняння: 1) Вже пролетів, немов пташка зальотна, Весняний той час. 2) Вітер зітха, мов дріада сумує. Персоніфікація: 1)Пишно займалися багрянії зорі. 2)Гордо палала троянда розкішна. У творі змальовані: весняний вечірній пейзаж «Пишно займались багрянії зорі колись навесні…»; пейзаж вранішній «… грала промінням, ясним самоцвітом порання роса…»; садок «Горда палала троянда розкішна, найкраща з квіток, — барвою й пахом вродливиця пишна красила садок»; У своїй ранній поезії «Співець» Л.Українка запевняє читачів у тому, що ніякі сили не примусять її відмовитись від патріотичного обов’язку — служити своїй батьківщині й рідному народові. Та хоч би й крила мені солов’їні, І воля своя, – Я б не лишила тебе в самотині, Країно моя!
Джерело: http://dovidka.biz.ua/spivets-lesya-ukrayinka-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
- «босі ноги» [с158];
- «підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зігрілися» [с.158];
- «він оглянув климкові ноги, обсипані курятами, брудні, побуряковілі од холоду» [с.168];
- «пішов по шляху, сколюючи ноги холодною до роси стернею» [с.168];
- «бо як же оце йти в осінь босому» [с.174];
- «підвівся, щоб іти, і впав: ноги не видержали. їх ніби одняло» [с.174];
- «він таки підвівся і пішов, ледве-ледве пересуваючи ступні в крутій пилюзі» [с.175];
- «найдужче боліли ноги зранку після ночівлі» [с.175];
- «роздмухав жаром і довго одігрівав ступні, час від час дотуляючи їх просто до полум’я» [с.175];
- «на дорогу він ще раз добре відігрів ноги» [с.176];
- «климко підвівся – ноги одразу загули і налилися гарячим» [с.194];
- «а чого ж босий? – щоб легше на ноги…»[с.203];
- «ногам одразу стало затишно» [с.203];
- «климка осипало колючим жаром, а ноги потерпли і знемоглися, як після цілоденної ходьби» [с.204];
- «тай ніг уже не треба було б сідати гріть» [с.213];
- «йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги» [с.225].