План для тексту:
В мене досить часто виникає таке запитання: чому ми потребуємо знати історію власного народу? І лише нещодавно я змогла(зміг) знайти відповідь. Ми безсумнівно повинні вивчати основні дати, героїв історії, котрі дозволили нам жити у вільному суспільстві. Адже історія - це не твір-опис чи розповідь. Це наше минуле, завдяки якому ми маємо шанс на майбутнє. Та й не секрет,що події повторюються. І для того щоб не наслідувати помилок наших попередників, ми повинні знати про їхні подвиги та, безсумнівно, провали. Адже хто не робить помилок? Напевне немає таких людей. Але ми повинні вчитися не лише на власних негараздах, але й зважати на недолугі вчинки інших та намагатися їх не повторювати. Та й не лише в провалах попередників суть. Хіба це не цікаво знати про історію власного народу? Як він зародився, зростав, виживав та досягнув сьогодення? Для мене це надзвичайно захоплююче,і я вважаю, що це корисно для теперішнього покоління. Проте звісно ж кожен вирішує самостійно!
Відповідь:
Всього у повісті 9 розділів. Автор не давав їм назв, але, думаю, що їх можна б було назвати так:
І - Село вка та його жителі. Напад татар на село.
ІІ - Павлусь знайомиться з козаками.
ІІІ - Козак Семен Непорадний бере у полон татарина. Татарин під час допиту козаків розповідає про чисельність татарського загону.
ІV - Козаки нападають на татарський загін і майже повністю знищують його та ще й беруть у полон ватажка Мустафу.
V - Частині бранців, серед яких був і батько Павлуся, вдається втекти з татарського полону.
VІ - Павлусь один вирушає до Криму, щоб визволити сестру. Зустріч з харцизом Каримом, який обкрадає Павлуся і продає його в рабство татарам.
VІІ - Дорога до Криму. Павлусь потрапляє в дім купця Мустафи. Невдала втеча. Павлусь признається муллі Девлет-гірея, що знає про долю єдиного ханського сина.
VІІІ - Життя в домі Девлет-гірея. Пошуки Гванусі та їх щасливе завершення.
ІХ - Повернення сина Девлет-гірея з полону до батьківського дому. Винагорода, яку Павлусь попросив у Девлет-гірея.
Пояснення:
1 Господь багатий нас благословив Дарами, що нiкому не одняти: Любов i творчiсть; туга i порив, Одвага i вогонь самопосвяти.
2 І — Все в житті залежить від нас самих. ( Тільки доклавши власних зусиль, людина може побудувати щасливе майбутнє, бо часто вона не усвідомлює, наскільки багатим є її внутрішній світ, скільки фізичної сили приховує сила людського духу). II —Справжнє, наповнене боротьбою життяне для слабких.( Це не означає — крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок). III — Сумління -вічне мірило вчинків. (Автор називає сумління «невблаганним», адже ми можемо переконати оточуючих, що примусило нас порушити моральні принципи життя, але ми ніколи не зможемо переконати в цьому сумління, не зможемо примусити його замовкнути). IV — Хвилини вибору і сумнівів. (Слід пам’ятати, що наші дії не можуть керуватись вседозволеністю, ми не можемо діяти за принципом «Ціль виправдовує засоби». Автор у наказовій формі переконує, що майже все в житті залежить від нас самих Це не собі поезія. Ні! В ній істина, яка допомагає повірити в себе. А віра у себе — то дуже важлива річ!).
3 Означает,что дружба это и есть сила,т.к дружба всегда делает людей сильнее.
4 У вірші “Радість” ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї “радість тулиться”, і ця радість передається поетичним порівнянням “як безжурний вітрогон хлопчина”. Радість спинити не можна, бо “Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли”. Ця безжурна радість переповнює вщерть: “Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами…” Весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні.