Та ой як крикнув же та козак Сірко , Та ой на своїх же, гей, козаченьків:« Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!» Та туман поле покриває,Гей, та Сірко з Січі виїжджає.Гей, та ми думали, та ми ж думали,Що то орли та із Січі вилітали,—Аж то військо та славне запорізьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає,—Аж то Сірко на конику виїжджає.Гей, та ми ж думали, ой та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє,—Аж то військо та славне запорізьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой та ми ж думали,Що то місяць в степу, ой , зіходжає,—Аж то козак Сірко та козак же СіркоНа битому шляху та татар оступає.
Народна пісня "Гомін, гомін по діброві" належить до козацьких пісень. Запорозькі козаки — мужні захисники своєї рідної землі. Кожен хлопчик змалку готувався до служби у війську. На Запорозькій Січі був вій кодекс честі: треба виявляти мужність і стійкість у боротьбі ворогами, не кидати товаришів у біді, ставити громадські інтереси вище особистих. Хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. Служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. Про це й говориться у творі. У пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне зображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова. ну как то так. Не знаю...
ну как то так. Не знаю...