ответ: Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи. 1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету.
Перша збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.
1. Моя думка, Григір Тютюнник так трагічно завершив свій твір, щоб підкреслити, що війна майже не знає, що таке милосердя, справедливість. Коли читач вже готовий радіти поверненню хлопця до рідної домівки, сліпа куля обриває будь-яку надію на щасливе завершення історії.
2. Щодо власного варіанта закінчення повісті, то я завжди за хепі-енд. В моєму варіанті це виглядало б так. Втікаючий полонений встигає добігти і заховатися і глибокій балці. Куля цвихнула поруч з Климком і вибила в нього з під ніг пилюку. З голосним свистом на переїзді раптом з"явився паровоз з довгим хвостом вагонів, який відрізав ворога від втікача. Звідкись збоку на до Климкові прибіг Зульфат. Хлопці добре знають цю місцевість, тому встигають також втекти. Климко віддає сіль. Каже Наталі Миколаївні, що вона може залишитися тут жити скільки їй потрібно. Відпочиває і через кілька днів збирається в дорогу до тітки Марини.
ответ: Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи. 1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету.
Перша збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.
Пробачте якщо не надто короткий опис;)
Відповідь:
1. Моя думка, Григір Тютюнник так трагічно завершив свій твір, щоб підкреслити, що війна майже не знає, що таке милосердя, справедливість. Коли читач вже готовий радіти поверненню хлопця до рідної домівки, сліпа куля обриває будь-яку надію на щасливе завершення історії.
2. Щодо власного варіанта закінчення повісті, то я завжди за хепі-енд. В моєму варіанті це виглядало б так. Втікаючий полонений встигає добігти і заховатися і глибокій балці. Куля цвихнула поруч з Климком і вибила в нього з під ніг пилюку. З голосним свистом на переїзді раптом з"явився паровоз з довгим хвостом вагонів, який відрізав ворога від втікача. Звідкись збоку на до Климкові прибіг Зульфат. Хлопці добре знають цю місцевість, тому встигають також втекти. Климко віддає сіль. Каже Наталі Миколаївні, що вона може залишитися тут жити скільки їй потрібно. Відпочиває і через кілька днів збирається в дорогу до тітки Марини.
Пояснення: