«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії. Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості. Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями : «Ірану на інший день криваві зорі світло повідають: Чорні хмари з моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця, І в них тремтять сині блискавки. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!». Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку: «Ігор ратних до Дону веде! Вже біда його птахів скликає, І вовки погрозою виють по ярах , Клекотом орли на кості звірів звуть, Лисиці брешуть на червоні щити…». Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця . «Ярий тур Всеволод! Стоїш на обороні, Кидаєш на ратних стрілами , Гримиш по шолому мечем харалужним; Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом злотом посвічуючи, Там лежать нечестиві голови половецькі, Порубані гартованими шаблями шоломи аварські Від тебе, затятий тур Всеволод!». Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни. Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя. Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем. Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога». Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
Перші ніж писати цей твір, я запитав свої батьків та однокласників,чим їм сподобався цей твір. І почув багато різних відповідей, проте більшість з них зводилася до того, що в творі дуже героїчні люди,які захищають свою землю. Від жодної людини я не почув думки,що саме через природу їм сподобався цей твір,що земля може бути центральним образом художнього твору. Чесно кажучи, до прочитання "Слова о полку Ігоревім" я й сам не міг собі уявити такого. Але після того, як я познайомився з цим прекрасним величним твором, я усвідомив, що Руська земля, руська природа є центральним образом цього твору, і двох думок, як на мене, тут бути не може.
Спробую обгрунтувати свою позицію. Усі персонажі твору діють фактично саме заради щастя Руської землі: Ігор йде в похід, аби боронити свою землю.Чекаючи на свого лада, Ярославна переймається не тільки за його особистою долею, але й долею війська, долею народу, знову ж таки - долею своєї Батьківщини.
Але найбільше мене вразило те,що під пером талановитого автора " Слова.." Руська земля оживає. Птахи, тварини та рослини допомагають Ігореві під час його повернення додому і перешкоджають ворогам. Сама природа ніби розуміє те, що відбувається. Складається враження, що і природа переймається долею народу,долею війська Ігоря.
Руська земля є центральним образом "Слова.." . Так само, як природа лежить в основі людського життя. Бо людина є дитям природи, навіки із нею пов'язана.
«Слово о полку Ігоровім» є унікальною пам’яткою давньоруської літератури і гармонійно поєднує в собі два контрастуючи між собою елемента – фольклорний і книжковий . Фольклорні складові цього видатного твору дуже важливі для сприйняття і розуміння поетичних картин і різних художніх образів. Всі вони сходять до переказів і казок, билин і традицій народної поезії. Особливо близькі до народної творчості образи природи, а також порівняння і епітети, які використовуються для опису цих образів. Природа в «Слові о полку Ігоровім» виступає в якості окремого самостійного персонажа. Цей персонаж, як жива людина, співпереживає і співчуває героям твору, природа жваво реагує на все, що відбувається, а іноді навіть допомагає тріумфувати справедливості. Трагічна природа перед трагічною битвою князя Ігоря з половцями : «Ірану на інший день криваві зорі світло повідають: Чорні хмари з моря йдуть, Хочуть прикрити чотири сонця, І в них тремтять сині блискавки. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого!». Співчувають дружині Ігоря і тварини, які намагаються попередити російських воїнів про небезпеку: «Ігор ратних до Дону веде! Вже біда його птахів скликає, І вовки погрозою виють по ярах , Клекотом орли на кості звірів звуть, Лисиці брешуть на червоні щити…». Проглядаються фольклорні мотиви і в тому, що битву автор порівнює з жнивами і бенкетом. А опис буй-туру Всеволода сходить вже до билинних традицій, адже цей герой і зовні і по своїй поведінці нагадує читачам одного з героїв древніх билин Іллю Муромця . «Ярий тур Всеволод! Стоїш на обороні, Кидаєш на ратних стрілами , Гримиш по шолому мечем харалужним; Де ти, тур, ні прискачеш, шоломом злотом посвічуючи, Там лежать нечестиві голови половецькі, Порубані гартованими шаблями шоломи аварські Від тебе, затятий тур Всеволод!». Пройнятий трепетним ліризмом, зворушливий, ніжний і поетичний плач Ярославни близький до традиційних народних плачів, що дійшли до наших часів. Для народних плачів дуже характерно звернення до сил природи – до сонця, до вітру і до річки. Саме такі звернення можна побачити в плачі Ярославни. Повний народних архетипів і поетичних символів сон Святослава, якому снилося, що наряджали його «чорним покривом на ліжку тесовому», наливали йому «синє вино, з гіркотою змішане», насипали йому «порожніми сагайдаками перли великі в нечистих раковинах на лоно і мене ніжили», а на його «золотоверхому» теремі покрівля була без князя. Казкові мотиви носить втеча князя Ігоря з половецького полону. Рятуючись від переслідування, герой перетворюється на сокола, до сніданку б’є лебедів і гусей, при цьому сили природи у всьому йому допомагають, а річка Донець навіть розмовляє з Ігорем. Згадуються в «Слові о полку Ігоровім» і язичницькі божества, які прийшли у твір з народних повір’їв. Це і «діви Образи», і «надбання Даждьбоже онука», і «Карна і Желя», і «вітри, онуки Стрибога». Фольклорні мотиви в « Слові о полку Ігоровім» настільки сильні, що багато в чому саме вони визначають поетичність і красу створених автором образів і картин Народні поетичні мотиви цілком природного поєднуються з композицією твору, завдяки чому роблять його неповторним і унікальним.
Спробую обгрунтувати свою позицію. Усі персонажі твору діють фактично саме заради щастя Руської землі: Ігор йде в похід, аби боронити свою землю.Чекаючи на свого лада, Ярославна переймається не тільки за його особистою долею, але й долею війська, долею народу, знову ж таки - долею своєї Батьківщини.
Але найбільше мене вразило те,що під пером талановитого автора " Слова.." Руська земля оживає. Птахи, тварини та рослини допомагають Ігореві під час його повернення додому і перешкоджають ворогам. Сама природа ніби розуміє те, що відбувається. Складається враження, що і природа переймається долею народу,долею війська Ігоря.
Руська земля є центральним образом "Слова.." . Так само, як природа лежить в основі людського життя. Бо людина є дитям природи, навіки із нею пов'язана.