Події в літописі подають: + у порядку за роками;
+ у довільному порядку;
+ за іменами правителів.
2. На честь другого брата - Щека - було названо:
† річку;
• гору;
• район міста.
3. Слово січа означає:
† дощ;
+ битва;
+ назва народу.
4. Чому «Повість минулих літ» вважають як історич-ним твором, так і художнім?
5. Що нового ти довідався / довідалася про князя Свя-тослава? Які його вчинки викликають повагу?
6. Чому, на твою думку, князя Ярослава назвали Мудрим?
7. Як ти розумієш вислів книги - це світило мудрості?
Чим для тебе корисні книги?
8. Перекажіть одне одному епізод, у якому йдеться про заснування Києва.
9. Що означає, на твою думку, бути шляхетним? Чи є в твоєму оточенні друзі, наділені цією рисою?
У яких вчинках вона може проявлятися?
10. Яку подію із сучасного життя ти б записав / записа-ла в літопис? Який стиль письма тут буде доречним?
Створи кілька речень для літопису.
Відповідь:
У перших розділах поеми троянці змальовані у знижувальному плані — це ватага розбишак, які люблять порозважатися, зазирнути в чарчину, їхня поведінка чимось нагадує розваги запорожців. Ватажок троянців — Еней — «парубок моторний» і «хлопець — хоч куди козак», вдатний до всяких витівок. Він теж любить погуляти. Але водночас це люди обов’язку. Коли виникає потреба боронити рідний край, то Еней і троянці виявляють мужність, патріотизм, поводяться як доблесні воїни.
Мандруючи світом, троянці загартувалися і змужніли. В останніх двох частинах — це хоробре військо, віддане своєму ватажкові, вони за короткий час побудували міцну фортецю. В бою вони проявляють мужність, хоробрість і виходять переможцями з жорстокої боротьби із сильним і підступним ворогом. Наприкінці поеми троянці виступають як захисники свого народу.
В останніх розділах поеми серед троянців Котляревський виділяє два образи — Низа й Евріала. Ці юнаки приєдналися до троянського війська, щоб до йому воювати проти ворога, і поплатилися життям.
Відповідь:
Зима розпорошує своє військо: сніги, морози, крижаний вітер... Вона нагадує, що рано чи пізно листопаду настає кінець, коли останній листок торкається землі. Цьогоріч цим привернула до себе увагу берізка, така молода, але така вперта. Вона трималася до останнього, але зима була невблаганнно, вона змогла роздягти і її - юну струнку берізку. Дерево наче зникло, адже стовбур і гілля були тонюсінькіми і з вікна мого будинку їх майже не було видно. Добре, що час летить швидко, і вже скоро берізка наповниться соком, а також подарує свої перші бруньки.