Поетичні рядки «О Боже мій милий! За що ти караєш її, молоду?» - це уривок із такого твору Т. Шевченка:
А «Катерина»;
Б «Гайдамаки»;
В «Причинна».
2 Народне повстання, відоме як Коліївщина, Т. Шевченко панорамно змалював у поемі:
А «Сон»;
Б «Тарасова ніч»;
В «Гайдамаки».
3 За біблійними мотивами Кобзар створив поему:
А «Наймичка»;
Б «Кавказ»;
В «Марія».
є такі твори Т. Шевченка:
А «Причинна», «Тополя», «Лілея»;
Б «Катерина», «Наймичка», «Сова»;
В «Гайдамаки», «Сон», «Кавказ».
5 Війну Росії на Кавказі Т. Шевченко осуджує в поемі:
А «Наймичка»;
Б «Гайдамаки»;
В «Кавказ».
6 Національна самоідентифікація через авторське «Я» найпотужніше звучить у такому творі Т. Шевченка:
А «І мертвим, і живим...»;
Б «Причинна»;
В «Тополя».
7 До жанру послання варто віднести такий твір Кобзаря, як:
А «Сон»;
Б «Гайдамаки»;
В «І мертвим, і живим.».
8 Ліричний герой Т. Шевченка подорожує над Російської імперії у супроводі сови в поемі:
А «Катерина»;
Б «Сон»;
В «Кавказ».
9 Пересторога Т. Шевченка «Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, /Того діти цураються, / В хату не пускають. / Чужі люди проганяють, І немає злому / На всій землі безконечній / Веселого дому» звучить у такому творі:
А «Заповіт»;
Б «І мертвим, і живим.»;
В «Кавказ».
10 Образ Прометея присутній у такій поемі Т. Шевченка:
А «Сон»;
Б «Кавказ»;
В «Наймичка».
11 Образи матерів-страдниць високохудожньо виведені у таких творах Т. Шевченка:
А «Заповіт», «Садок вишневий коло хати...»;
Б «Зацвіла в долині червона калина.», «Ісаія. Глава 35»;
В «Катерина», «Наймичка».
12 Виразні мотиви гуманізму, біблійного всепрощення й милосердя до всіх без винятку людей звучать у такому творі Т. Шевченка:
А «Кавказ»;
Б «Злоначинающих спини.»;
В «Сон» («У всякого своя доля.»).
ІІ рівень. Із чотирьох варіантів відповідей виберіть довільну кількість тих, які вважаєте правильними.
1 Біблійні мотиви звучать у таких творах Кобзаря:
А «Садок вишневий коло хати.»;
Б «Ісаія. Глава 35»;
В «Давидові псалми»;
Г «Марія».
2 Рисами жанру балади є:
А належність до ліро-епічних творів;
Б ліризм;
В метаморфози;
Г наявність епіграфа.
3 Поема Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля.») містить:
А філософський вступ;
Б образ Прометея;
В сатиричні образи російських царів Петра І і Катерини ІІ;
Г гротескно-карикатурні образи царя Миколи І та його дружини.
4 Поема Т. Шевченка «Кавказ» - це:
А «низьке» і «високе» бароко;
Б гостра інвектива;
В виразно сатиричний твір;
Г крамольний у свій час текст, присвячений Якову де Бальмену.
5 Друзями Тараса Шевченка були:
А Пантелеймон Куліш, Варвара Рєпніна;
Б Микола Костомаров, Михайло Максимович;
В граф Орлов, цар Микола І;
Г Варфоломій Шевченко, Ликера Полусмак.
ІІІ рівень. У вигляді твору-мініатюри с або аргументовано доведіть слушність однієї з нижче поданих думок.
А «Були в нас на Україні великі воїни, були великі правителі, а Шевченко став вище всіх їх, і сім'я рідна в нього найбільша» (Пантелеймон Куліш);
Б «Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій» (Іван Франко);
В «Він говорив до мертвих духом, які ще мали пробудитися, і до живих, і до ще ненароджених» (Іван Дзюба).

   Наше  майбутнє  залежить  від  нас  самих.  Воно  будується  уже  сьогодні.  Я  його  уявляю,  звичайно,  прекрасним.  Це  буде  майбутнє,  де  пануватиме  любов,  злагода.  розуміння  і  повага.    Усі  будуть   забепечені  роботою.  За  неї  вони  будуть  отримувати  достойну  зарплату.  Людина  не  буде  боятися,  що  в  неї  завтра  можуть  з'явитися  проблеми  і  вона  не  зможе  їх  вирішити,  тому  що  буде  захищена  законами.  Збільшиться  вік  проживання.  Буде  назавжди  покінчено   з   хабарницвом,  корупцією  і  казнокрадством.   Зменшиться  кількість  депутатів.  А  ті,  що  залишаться,  будуть  справді  вболівати  за  долю  своєї  країни  і  матимуть  такі  ж  права,  як  і  всі  інші  громадяни.   Це  ббуде  країна,  яку  відвідуватиме  величезна  кількість  туристів.  Бо  де  ще побачити   таку  красу,  як  не  на  рідній  Україні.

 А  щоб  це  стало  реальністю.  ми  повинні  вже  сьогодні  працювати  над  цим. 

Кохання – це чисте, справжнє почуття, про яке можна тільки мріяти. Це почуття непередбачуване: не можна покохати людину за щось. Кохаєш її, тому що вона справжні почуття сильніші за відстань і перешкоди. І лише смерть може поставити крапку. Але й після смерті це почуття продовжує жити в душі та серці другого закоханого.

Ніхто не знає достеменно, що таке кохання, як воно виникає. Дехто взагалі не вірить у нього. Але, я думаю, що це лише до того моменту, доки самі не закохаються. Кохання здатне робити з нами дивовижні речі. Це почуття дарує крила і робить людей всесильними.

Також, на мою думку, не буває нещасного кохання. Буває невзаємне. Але не нещасне. Адже якщо людина закохується, вона прагне змінитися на краще, починає слідкувати за собою. Це все, звичайно, для того, щоб привернути увагу коханого чи коханої, але ж це позитивні зміни! До того ж кохання здатне «розбудити» людину. Тобто часто життя наскільки звичайне, дні схожі один на один як близнюки. Щодень одні й ті ж самі дії, одні й ті ж справи, дім – школа (робота) – дім… І раптом зустрічаєш його. І все змінюється. Починаєш дивитися на світ зовсім іншими очима. Бачиш лише позитив: не осінню багнюку, а золотий останній листок осені, що впав на стежку, не злих і нервових пасажирів ранкового автобусу, а приємних і доброзичливих… І навіть якщо кохання невзаємне, воно дає поштовх, дає емоції. А емоції – дуже дорогоцінна річ у нашому буденному житті, бо доки ми щось відчуваємо – доти ми живемо. Тож, дійсно, виходить, що кохання – сильніше за смерть.

У літературі безліч прикладів, які доводять те, що кохання сильніше за смерть. Згадаймо хоча б твір «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра – всесвітньо відомий гімн коханню. В українській літературі також чимало тематично схожих творів. Наприклад, повість Г. Квітки-Основ`яненка «Маруся». У цій повісті Василь і Маруся настільки кохали один одного, що не уявляли свої життя окремо. Коли Маруся помирає, втрачає сенс життя і Василь. Адже його кохання було сильнішим за смерть – він не міг забути свою єдину. Недовго прожив Василь – помер від туги за коханою. На мою думку, у цій повісті автор утверджує силу кохання, його значення для людини.

Кохання сильніше за смерть – воно пробуджує нас до життя, до дій, до змін. Без кохання наше життя було б пісним і тьмяним. Та і взагалі – чи було б? Тому справжнє почуття потрібно цінувати і оберігати, не дозволити йому згаснути від буденності. Все у наших руках!