Зав’язка: повернення солдат з поля бою. Зустріч солдат та двох дідів — Савки і Платона.
Кульмінація: розмова дідів, які впевнені в перемозі, про цінність рішучості в бою.
Розв’язка: прощання з дідами.
Післяслово: розповідь про подальшу долю дідів.
5 Петро Колодуб – герой Радянського Союзу, знаменитий командир. Іван Дробот – внук діда Савки. Дід Платон Півторак, Борис Троянда,
Дід Савка – дідусь років семи десяти, з підстриженою борідкою.
6 Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв – захисників Вітчизни.
7 Уславлення героїчного подвигу народу.
1 Чим же далі Ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові.
2 -
3 Бо йому було прикро через те, що армія відступила, ганебно залишила людей без захисту. А ще він думав про те, що солдати так і не повернуться, або він вже не застане того часу.
4 Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу.
5 Подвиг – це не підняти руку на уроці та дати відповідь. Подвиг – це не зізнатися в коханні. Подвиг – це не проїхатися велосипедом без рук. Подвиг – це не стрибнути в річку першого ж березня. Все це – не подвиг, а звичайні вчинки чи повна шаленість.
6 Так. Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника Вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані в романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне.
7 Так я вважаю, що дід Платон і дід Савко справжні патріоти. Вони не бояться смерті. І навіть готові пожертвувати собою за ради інших людей, які їм зовсім не знайомі. Вони можуть надихнути інших людей на сміливі вчинки. Вони надихнули Колодуба стати безстрашним воїном яких готовий піти на все, щоб перемогти у цій війні.
У 1887 р. І. Франко видав збірку «З вершин і низин». Збірка містить 7 розділів, замість прологу її відкриває програмний вірш «Гімн». Автор створив високохудожній образ «вічного революціонера», що символізує вічний дух неспокою та прагнення свободи, рух уперед, до нового щасливого життя.
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю…
Ідея незламності бажання й пошуків волі і правди, невпинного зростання визвольного руху в рядках вірша підсилена анафорою «ні». Франко глибоко був переконаний, що реакційні сили неспроможні спинити революційного народу, який прагне знищити будь-яку експлуатацію і перебудувати світ на основі соціальної справедливості:
Ні попівські тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Тематичною новизною твору стає психологічний та патріотичний драматизм, пафосна напруженість, які вдало поєднуються з логікою, строгістю думок. Саме таке поєднання здається найбільш вдалим для проголошення нових задач, нових демократичних ідей.
Велику роль надавав поет агітаторському слову — рушійній силі в зростанні самоусвідомлення українців як нації. І цей дужий рух передається у вірші низкою дієслів руху — рве, розповився, простується, спішить.
Завершується твір пафосним розгорнутим риторичним запитанням, яке й містить відповідь, сповнену віри й оптимізму. Світлі часи, день свободи неодмінно прийде на Україну.
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
«Гімн» є кращим зразком політичної лірики, пройнятою мотивами мужності й визвольної боротьби.
Головний герой лірики І. Франка — незламний борець – вічний революціонер. Слово революціонер у цьому вірші вжите автором вперше в українській літературі.
Відповідь:
1 Олександр Довженко "Ніч перед боєм"
2епос
3 1942
4 Експозиція: солдати говорять в окопі.
Зав’язка: повернення солдат з поля бою. Зустріч солдат та двох дідів — Савки і Платона.
Кульмінація: розмова дідів, які впевнені в перемозі, про цінність рішучості в бою.
Розв’язка: прощання з дідами.
Післяслово: розповідь про подальшу долю дідів.
5 Петро Колодуб – герой Радянського Союзу, знаменитий командир. Іван Дробот – внук діда Савки. Дід Платон Півторак, Борис Троянда,
Дід Савка – дідусь років семи десяти, з підстриженою борідкою.
6 Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв – захисників Вітчизни.
7 Уславлення героїчного подвигу народу.
1 Чим же далі Ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові.
2 -
3 Бо йому було прикро через те, що армія відступила, ганебно залишила людей без захисту. А ще він думав про те, що солдати так і не повернуться, або він вже не застане того часу.
4 Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу.
5 Подвиг – це не підняти руку на уроці та дати відповідь. Подвиг – це не зізнатися в коханні. Подвиг – це не проїхатися велосипедом без рук. Подвиг – це не стрибнути в річку першого ж березня. Все це – не подвиг, а звичайні вчинки чи повна шаленість.
6 Так. Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника Вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані в романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне.
7 Так я вважаю, що дід Платон і дід Савко справжні патріоти. Вони не бояться смерті. І навіть готові пожертвувати собою за ради інших людей, які їм зовсім не знайомі. Вони можуть надихнути інших людей на сміливі вчинки. Вони надихнули Колодуба стати безстрашним воїном яких готовий піти на все, щоб перемогти у цій війні.
Пояснення:
У 1887 р. І. Франко видав збірку «З вершин і низин». Збірка містить 7 розділів, замість прологу її відкриває програмний вірш «Гімн». Автор створив високохудожній образ «вічного революціонера», що символізує вічний дух неспокою та прагнення свободи, рух уперед, до нового щасливого життя.
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю…
Ідея незламності бажання й пошуків волі і правди, невпинного зростання визвольного руху в рядках вірша підсилена анафорою «ні». Франко глибоко був переконаний, що реакційні сили неспроможні спинити революційного народу, який прагне знищити будь-яку експлуатацію і перебудувати світ на основі соціальної справедливості:
Ні попівські тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Тематичною новизною твору стає психологічний та патріотичний драматизм, пафосна напруженість, які вдало поєднуються з логікою, строгістю думок. Саме таке поєднання здається найбільш вдалим для проголошення нових задач, нових демократичних ідей.
Велику роль надавав поет агітаторському слову — рушійній силі в зростанні самоусвідомлення українців як нації. І цей дужий рух передається у вірші низкою дієслів руху — рве, розповився, простується, спішить.
Завершується твір пафосним розгорнутим риторичним запитанням, яке й містить відповідь, сповнену віри й оптимізму. Світлі часи, день свободи неодмінно прийде на Україну.
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
«Гімн» є кращим зразком політичної лірики, пройнятою мотивами мужності й визвольної боротьби.
Головний герой лірики І. Франка — незламний борець – вічний революціонер. Слово революціонер у цьому вірші вжите автором вперше в українській літературі.