Поезія привідкриває поеривало над прихованою красою світу вона знайомить нас із незнайомим ЕСЕ ІТЬ

Є у любій нашій школі різні типи класів.

І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.

У цих класах добрі діти, гарні та веселі,

І відразу після школи мчаться до оселі.

Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,

Їм пошвидше би до друзів і собі додому.

У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.

І заходити до них вчителі бояться.

Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,

Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.

І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?

Краще взялися б за розум та і йшли додому.

Коломийки, ще й про школу, задали писати,

Коломийки, коломийки, як же вас складати?

Школа наша дуже гарна, затишна, чистенька,

Це коли стоїть порожня, а з дітьми - гучненька 

Дуже люблять школу діти, влітку - особливо 

Взимку вже не дуже люблять... ох, любов мінлива

"Математику вивчайте, діти, неодмінно!" -

Каже вчитель, ну а діти ловлять ґав у вікнах

"Не зробив завдання? Двійка! Що, не знаєш? Двійка!"

"Я так вчитися не хочу" - плачеться Марійка 

"Якби б нам за гарні знання видавали б колу

Та цукерки - тоді б діти полюбили школу"

Объяснение: