Автора в Инете не нашла, увы! Но это - не из творчества Тараса Шевченко. Очевидно - стих современного автора. Больше всего напоминает стих Владимира Сосюри, возможно, это даже подражание ему.
Любіть Україну!
Сосюра Володимир
Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.
Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі…
Як та купина, що горить -- не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою -- і вічні ми будемо з нею!
На що крилатим грунт під ногам?Якщо вони літают? Читаючи твір Ліни Костенко, я замислилася над цим питанням. "А й правда, крилатим грунту не треба Землі намає то буде небо." Говорила Ліна Костенко. Стоячи весною, на тонкій крижині, чайка змогла б врятувати своє життя, бо вона має крила, які допомагають їй літати!
Але ми, люди, також маемо крила, також можемо літати. Та крила в нас з мрій, і літати ми можемо не у небі, а у надіях. Кожен може літати, але у кожного свої ассоціації з цим словом: "Літати!"
Но это - не из творчества Тараса Шевченко.
Очевидно - стих современного автора.
Больше всего напоминает стих Владимира Сосюри, возможно, это даже подражание ему.
Любіть Україну!
Сосюра Володимир
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі…
Як та купина, що горить -- не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою --
і вічні ми будемо з нею!
На що крилатим грунт під ногам?Якщо вони літают?
Читаючи твір Ліни Костенко, я замислилася над цим питанням.
"А й правда,
крилатим грунту не треба
Землі намає
то буде небо."
Говорила Ліна Костенко.
Стоячи весною, на тонкій крижині, чайка змогла б врятувати своє життя, бо вона має крила, які допомагають їй літати!
Але ми, люди, також маемо крила, також можемо літати.
Та крила в нас з мрій, і літати ми можемо не у небі, а у надіях.
Кожен може літати, але у кожного свої ассоціації з цим словом: "Літати!"