Історична основа «Чорна Рада»: події, що відбувалися в Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «чорної» ради 1663 року (на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»). Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися по до то до польської шляхти, то до турків і татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна» рада, за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано. Пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джерела, літописи, зокрема «Літопис Самовидця». У романі діють реальні історичні особи — Яким Сомко, Василь Золотаренко, Павло Тетеря, Матвій Гвинтовка, Вуяхевич. Головні герої «Чорна Рада»: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Василь (Васюта) Золотаренко, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький, запорозький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам, його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Михайло Черевань, його дружина Меланія і донька Леся; Божий чоловік. Композиція «Чорна Рада»: роман складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригінальним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ дороги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка.
Любов до рідної землі народжується з першим подихом, людини. і якою сильною буде ця любов, залежить від того, як живе людина. якщо вона боротиметься — то і любов буде рости, міцніти, а якщо волочитиметься по світу — то і любов ця всохне, зачахне. і тоді замість серця буде пустка. але згадаймо тих, хто платив велику ціну для того, щоб пустки не було. це стосується широко відомого нині українського письменника івана багряного та його героїв, що живуть на сторінках роману "тигролови". головним героєм роману є григорій многогрішний — нащадок славного предка дем'яна многогрішного, який у xvii столітті був висланий разом із сім'єю до сибіру. григорій у xx столітті іде тією ж стежкою на каторгу. ми ше не бачимо цього в'язня, але відчуваємо, що це неординарна людина. чим же він міг так залякати, шо його присутність у поїзді, який везе каторжників, перевіряють на кожній зупинці, сам начальник конвою пильнує многогрішного? але не вдалося утримати конвою шаленої молодості. григорій, вирізавши ножем у підлозі кілька дощок, вистрибнув з вагона. це був стрибок у безвість, але саме після цього вчинку многогрішний перетворився на легенду для тих людей, які вимушені були їхати далі. чекісти одразу розіслали телеграми по всій транссибірській магістралі і по всіх прикордонних заставах. вони шукали особливого злочинця, якого було засуджено на 25 років.
про особливість цього хлопця можна було здогадатися ще на самому початку, коли через заґратовані вікна на начальника дивились дві цятки блискучих очей. ці ж самі блискучі, але разом з тим і божевільні очі ми побачимо через деякий час, коли зустрінемо григорія у тайзі. він, украй виснажений, обірваний, з давно не голеним обличчям, бореться зі смертю, бореться за життя. так, йому треба перебороти голод, холод, страх, інакше — для чого ж він тікав. хіба для того, щоб померти у тайзі? коли григорій поголився знайденим і самим же ві мисливським ножем, ми побачили "суворе, металеве великі очі горіли немов у божевільного". усе це наслідок немислимих для людини фізичних та моральних страждань, яких він зазнав у катівнях нквс. але за що мучився цей юнак? може, за те, що походить з трипілля, з того краю, у якому саме перебування виховує у людині відчуття причетності, глибинного зв'язку з праісторією свого народу. а може, через те його катовано, що він є правнуком дем'яна многогрішного, а у радянські часи вважалося майже злочинним мати шляхетне походження. чи через те, що брав участь у знаменитому холодноярівському повстанні, мета якого — "воля україни або смерть". остання причина говорить про григорія як про людину, наділену дійовим патріотизмом. отож, виявляється, що ще юнаком він пройшов горнило національно-визвольної боротьби. а потім підпілля, роки навчання в києві, опанування професії інженера-авіатора, арешт, катівні нквс. скільки випало на долю хлопця? безперечно він вийшов з усіх цих негараздів як герой, з гордо піднятою головою, як лицар української національної ідеї. через те, що він зараз опинився у родині сірків і відходить від нелюдських знущань, здоровіє фізично і духовно, ми не можемо казати, що григорій зрікся своєї ідеї. його участь у боротьбі за долю свого рідного народу ще попереду. він обов'язково повернеться в україну будь-якою ціною, бо йому боляче чути журливу українську пісню з концтабору, бачити сльози дочок розкуркулених батьків, українських дівчат, які торгують собою в хабаровському ресторані, аби врятувати собі життя. григорій не може спокійно дивитися, як одна з них, не витримавши ганьби, схилилась і заплакала. "григорій рипнув зубами. зціпив їх до болю. вибух раптової, несамовитої люті струснув ним. йому хотілось враз ревнути дико, скажено, схопитись і потрощити все! — поламати стільці, побити на цурки люстру, порозкидати фаготи й габої, поперекидати порозганяти все " многогрішний сприймає біль дівчини як свій власний, цим самим підкреслюючи, що залишається органічною частиною свого народу. таке співчутливе ставлення до співвітчизників є результатом надзвичайно високої моральності, духовної шляхетності. хлопець здатен ризикувати своїм власним життям, аби іншим. варто пригадати той факт, що він, не знаючи тайги, вночі іде шукати воду, бо всім хочеться пити, особливо жінкам і дитині хто його примушував це робити? але відчуття чужого болю переважає власний страх, невпевненість у собі. григорій наділений винятковою делікатністю і скромністю у стосунках із наталкою, яку врятував від ведмедя, ризикуючи знову ж таки власним життям. разом із своїми позитивними рисами характеру многогрішний наділений також і здатністю до помсти. але це помста не за власні інтереси, це помста за скривджену батьківщину. пригадаймо погоню григорія за своїм кривдником мед вином, рішучість, з якою він розстріляв ворога свого народу.
Історична основа «Чорна Рада»: події, що відбувалися в Україні в роки Руїни, коли після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до «чорної» ради 1663 року (на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» — запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною»). Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися по до то до польської шляхти, то до турків і татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі України точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них — переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна» рада, за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано. Пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джерела, літописи, зокрема «Літопис Самовидця». У романі діють реальні історичні особи — Яким Сомко, Василь Золотаренко, Павло Тетеря, Матвій Гвинтовка, Вуяхевич. Головні герої «Чорна Рада»: наказний гетьман Лівобережжя, переяславський полковник Яким Сомко, правобережний гетьман Павло Тетеря, ніжинський полковник Василь (Васюта) Золотаренко, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький, запорозький козак, курінний отаман Кирило Тур; полковник і панотець Шрам, його син Петро Шраменко; колишній козак, господар хутора Михайло Черевань, його дружина Меланія і донька Леся; Божий чоловік. Композиція «Чорна Рада»: роман складається з вісімнадцяти частин, у ньому наявні дві сюжетні лінії: головна — політична (вибори гетьмана) і другорядна (любовна). Оригінальним композиційним прийомом (стрижнем) у творі є романтичний образ дороги, якою полковник Шрам і його син їдуть із Правобережної України на Лівобережну до наказного гетьмана Якима Сомка.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kulish-pantelejmon/3357-analiz-chorna-rada-pantelejmon-kulish Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Объяснение:
але згадаймо тих, хто платив велику ціну для того, щоб пустки не було. це стосується широко відомого нині українського письменника івана багряного та його героїв, що живуть на сторінках роману "тигролови".
головним героєм роману є григорій многогрішний — нащадок славного предка дем'яна многогрішного, який у xvii столітті був висланий разом із сім'єю до сибіру. григорій у xx столітті іде тією ж стежкою на каторгу. ми ше не бачимо цього в'язня, але відчуваємо, що це неординарна людина. чим же він міг так залякати, шо його присутність у поїзді, який везе каторжників, перевіряють на кожній зупинці, сам начальник конвою пильнує многогрішного?
але не вдалося утримати конвою шаленої молодості. григорій, вирізавши ножем у підлозі кілька дощок, вистрибнув з вагона. це був стрибок у безвість, але саме після цього вчинку многогрішний перетворився на легенду для тих людей, які вимушені були їхати далі.
чекісти одразу розіслали телеграми по всій транссибірській магістралі і по всіх прикордонних заставах. вони шукали особливого злочинця, якого було засуджено на 25 років.
про особливість цього хлопця можна було здогадатися ще на самому початку, коли через заґратовані вікна на начальника дивились дві цятки блискучих очей. ці ж самі блискучі, але разом з тим і божевільні очі ми побачимо через деякий час, коли зустрінемо григорія у тайзі. він, украй виснажений, обірваний, з давно не голеним обличчям, бореться зі смертю, бореться за життя. так, йому треба перебороти голод, холод, страх, інакше — для чого ж він тікав. хіба для того, щоб померти у тайзі?
коли григорій поголився знайденим і самим же ві мисливським ножем, ми побачили "суворе, металеве великі очі горіли немов у божевільного".
усе це наслідок немислимих для людини фізичних та моральних страждань, яких він зазнав у катівнях нквс. але за що мучився цей юнак? може, за те, що походить з трипілля, з того краю, у якому саме перебування виховує у людині відчуття причетності, глибинного зв'язку з праісторією свого народу. а може, через те його катовано, що він є правнуком дем'яна многогрішного, а у радянські часи вважалося майже злочинним мати шляхетне походження. чи через те, що брав участь у знаменитому холодноярівському повстанні, мета якого — "воля україни або смерть". остання причина говорить про григорія як про людину, наділену дійовим патріотизмом.
отож, виявляється, що ще юнаком він пройшов горнило національно-визвольної боротьби. а потім підпілля, роки навчання в києві, опанування професії інженера-авіатора, арешт, катівні нквс. скільки випало на долю хлопця? безперечно він вийшов з усіх цих негараздів як герой, з гордо піднятою головою, як лицар української національної ідеї.
через те, що він зараз опинився у родині сірків і відходить від нелюдських знущань, здоровіє фізично і духовно, ми не можемо казати, що григорій зрікся своєї ідеї. його участь у боротьбі за долю свого рідного народу ще попереду. він обов'язково повернеться в україну будь-якою ціною, бо йому боляче чути журливу українську пісню з концтабору, бачити сльози дочок розкуркулених батьків, українських дівчат, які торгують собою в хабаровському ресторані, аби врятувати собі життя. григорій не може спокійно дивитися, як одна з них, не витримавши ганьби, схилилась і заплакала. "григорій рипнув зубами. зціпив їх до болю. вибух раптової, несамовитої люті струснув ним. йому хотілось враз ревнути дико, скажено, схопитись і потрощити все! — поламати стільці, побити на цурки люстру, порозкидати фаготи й габої, поперекидати порозганяти все " многогрішний сприймає біль дівчини як свій власний, цим самим підкреслюючи, що залишається органічною частиною свого народу.
таке співчутливе ставлення до співвітчизників є результатом надзвичайно високої моральності, духовної шляхетності. хлопець здатен ризикувати своїм власним життям, аби іншим. варто пригадати той факт, що він, не знаючи тайги, вночі іде шукати воду, бо всім хочеться пити, особливо жінкам і дитині хто його примушував це робити? але відчуття чужого болю переважає власний страх, невпевненість у собі.
григорій наділений винятковою делікатністю і скромністю у стосунках із наталкою, яку врятував від ведмедя, ризикуючи знову ж таки власним життям.
разом із своїми позитивними рисами характеру многогрішний наділений також і здатністю до помсти. але це помста не за власні інтереси, це помста за скривджену батьківщину. пригадаймо погоню григорія за своїм кривдником мед вином, рішучість, з якою він розстріляв ворога свого народу.