Поміркуйте, чому низове козацтво підтримало І. Брюховецького.
2. Поясніть, чи виправдане зневажливе ставлення Шрама до Свою відповідь обґрунтуйте.
3. Чому Я. Сомко назвав народ «дурна чернь»?
4. За укладеним самостійно складним планом зробіть порівняльну характеристику Я. Сомка й І. Брюховецького.
5. З якою метою П. Куліш у романі «Чорна рада» використовує такий композиційний прийом, як подорож героїв?
6. Проаналізуйте оповідну манеру автора в романі П. Куліша «Чорна рада». Якими засобами створюється враження присутності оповідача у творі?
7. Що символізує повернення Лесі й Петра Шраменка до хутора та їхнє щасливе, спокійне родинне життя?
8. Чим мова Тура подібна до народних пісень? Випишіть відповідні цитати.
9. Поясніть слова Шрама, звернені до Череваня: «Ти Барабаш, а не Черевань!». Перегуки з якою думою тут Поміркуйте, чому прибічники І. Брюховецького називали Я. Сомка «переяславським крамарем».
Объяснение:
Найвідомішими представниками Шістдесятництва були поети і прозаїки Микола Вінграновський, В.Голобородько, Євген Гуцало, Іван Драч, Вілен Барський, Роман Іваничук, Ірина та Ігор Калинці, Г.Кириченко, Ліна Костенко, Борис Мамайсур, Юрій Мушкетик, Микола Руденко, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук; художники Алла Горська, Опанас Заливаха, Борис Плаксій, Віктор Зарецький, В.Кушнір, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Стефанія Шабатура; режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Лесь Танюк;
Перекладачі Григорій Кочур та Микола Лукаш.
Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки,вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси. З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму, творчу імпотенцію. Українські митці-шістдесятники своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження укр. мови та культури. У своїх творах намагалися говорити про реальні проблеми життя, болючі питання, замовчувані у часи сталінізму і які хвилювали тогочасне укр. суспільство. На початку 1960 р. діяли клуби творчої молоді — київський «Сучасник» і львівський «Пролісок», які стали центрами громадської діяльності Шістдесятників. У клубах відбувалися літературні зустрічі, вечори пам'яті, театральні постановки, де молоді митці формували власний світогляд та світобачення своїх слухачів і читачів. З середини 1960-х шістдесятники розпочали формування політичної опозиції комуністичному режиму і незабаром стали активними учасниками дисидентського руху в Україні, зокрема як члени Української гельсінської групи.