Поміркуйте, чому «Українська літературна енциклопедія» та інші літературознавчі довідники подають огляд літописів C. Величка й Г.Граб'янки в статтях про авторів, а «Літопис Самовидця» — окремою статтею
Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між пагорбами Андріївської (Уздихальниці) та Замкової, Хоревиці та Старокиївської гір. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У 1711 році за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у XVIII столітті від Андріївської церкви (збудована в 1744–1754 роках, архітектор Бартоломео Растреллі). У 1928 році перейменований на вулицю ім. Лівера[4], на честь Георгія Лівера, революціонера-більшовика, борця за встановлення Радянської влади у Києві, у списку вулиць 1931 року — узвіз Лівера. Історичну назву узвозу було відновлено 1944 року[5].
Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївській церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX — на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. Тут завжди можна побачити художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також іноді виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.
На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX — початку XX століття. Вулиця славиться тим, що в будинку № 13 жив Михайло Булгаков, нині в цьому будинку діє присвячений письменнику літературно-меморіальний музей. Також в будинку 22-а (де з 1995 року працює одна з перших галерей сучасного мистецтва в Україні — «Карась Галерея»), за словами диригента та композитора Олександра Кошиця, що проживав у цьому будинку пізніше, першим власником будинку був той самий Сірко, що його змальовано в п'єсі «За двома зайцями» драматурга та письменника Михайла Старицького:
Біблія... Книга Книг, Вічна Книга, Святе Письмо. Одне з найдавніших і найбільш тиражованих видань у світі. Щоденний порадник для віруючих і нескінченне джерело натхнення для письменників. Можна по-різному ставитися до релігійних постулатів, викладених у Біблії, але жодна книга християнського світу не сконцентрувала в собі стільки мудрості, стільки вікового досвіду, стільки моральних норм співжиття!
Думаю, що в Біблії кожен може знайти відповіді на свої болючі питання у пошуках сенсу буття. Адже це книга насамперед філософська. Як не замислитися і не погодитися з такими положеннями "Книги Еклезіаста": "Марнота усе!", "Немає нічого нового під сонцем!", "І дурному, і мудрому — доля одна", "Для всього свій час", "Не квапся своїми устами", "Тримайся середини", "Не копай ближньому ями, бо сам в неї впадеш".
Наскільки б кращим було життя людей, коли б усі вони дотримувалися Божих заповідей: "Не вбий!", "Не вкради!", "Шануй батька та матір свою!", "Не суди своїх ближніх", "Люби і ворогів своїх" та інші.
Здавалося б, як можна любити ворогів своїх, робити добро тим, хто ненавидить вас? Багато прикладів із життя й літератури переконують, що тільки добро може припинити зло. Згадаймо хоча б Марічку з "Тіней забутих предків" М. Коцюбинського, яка дала хлопчику з ворожого роду, Івану, що вдарив її, цукерку. Іван зупинився і засоромився, задумався, за що він б'є беззахисне дівча. Це було початком їхньої дружби, а згодом і любові.
Отже, зло можна припинити тільки добром! Коли ж відповідати злом на зло, то утвориться безкінечний ланцюг. Завжди треба пам'ятати: "Як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви..."
А скільки мудрост і та глибокого підтексту криється в біблійних притчах! Скільки поезії в Соломоновій "Пісні над піснями"! Недаремно майже тисячоліття біблійні теми, сюжети, образи використовують у своїх творах художники, письменники, скульптори, музиканти.
Навіть не замислюючись над їхнім походженням, ми вживаємо вислови "спить сном праведника", "дивимось крізь пальці", "робить із себе посміховисько", "міряти тією самою міркою", "змокнув з голови до ніг", "Хома невіруючий" та інші. А це ж вислови з Біблії.
Один із дослідників Біблії вдало назвав її маленьким літературним всесвітом. Справді, у Книзі Книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, віршовані молитви, філософські й морально-побутові афоризми, слова, казання, повчання, поеми, пророцтва, діалоги.
То ж намагатися хоч трохи осягти цей всесвіт, цю криницю мудрості варто кожному, хто вірить у загальнолюдські моральні цінності і керується ними в житті.
Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між пагорбами Андріївської (Уздихальниці) та Замкової, Хоревиці та Старокиївської гір. За доби середньовіччя відгалуження Андріївського узвозу було прокладено і до замку на горі Киселівка. У 1711 році за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у XVIII столітті від Андріївської церкви (збудована в 1744–1754 роках, архітектор Бартоломео Растреллі). У 1928 році перейменований на вулицю ім. Лівера[4], на честь Георгія Лівера, революціонера-більшовика, борця за встановлення Радянської влади у Києві, у списку вулиць 1931 року — узвіз Лівера. Історичну назву узвозу було відновлено 1944 року[5].
Існує легенда, відповідно до якої місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов у Київ і побудував на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море спливло униз. Але деяка частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували церкву, то під престолом відкрилася криниця. В Андріївській церкві нема дзвонів, тому що, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила не тільки Київ, але і все Лівобережжя.
Основна забудова вулиці виконана в 90-х роках XIX — на початку XX століття. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості просто неба. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. Тут завжди можна побачити художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також іноді виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити.
На узвозі панує атмосфера міста кінця XIX — початку XX століття. Вулиця славиться тим, що в будинку № 13 жив Михайло Булгаков, нині в цьому будинку діє присвячений письменнику літературно-меморіальний музей. Також в будинку 22-а (де з 1995 року працює одна з перших галерей сучасного мистецтва в Україні — «Карась Галерея»), за словами диригента та композитора Олександра Кошиця, що проживав у цьому будинку пізніше, першим власником будинку був той самий Сірко, що його змальовано в п'єсі «За двома зайцями» драматурга та письменника Михайла Старицького:
Відповідь:
Пояснення:
Біблія... Книга Книг, Вічна Книга, Святе Письмо. Одне з найдавніших і найбільш тиражованих видань у світі. Щоденний порадник для віруючих і нескінченне джерело натхнення для письменників. Можна по-різному ставитися до релігійних постулатів, викладених у Біблії, але жодна книга християнського світу не сконцентрувала в собі стільки мудрості, стільки вікового досвіду, стільки моральних норм співжиття!
Думаю, що в Біблії кожен може знайти відповіді на свої болючі питання у пошуках сенсу буття. Адже це книга насамперед філософська. Як не замислитися і не погодитися з такими положеннями "Книги Еклезіаста": "Марнота усе!", "Немає нічого нового під сонцем!", "І дурному, і мудрому — доля одна", "Для всього свій час", "Не квапся своїми устами", "Тримайся середини", "Не копай ближньому ями, бо сам в неї впадеш".
Наскільки б кращим було життя людей, коли б усі вони дотримувалися Божих заповідей: "Не вбий!", "Не вкради!", "Шануй батька та матір свою!", "Не суди своїх ближніх", "Люби і ворогів своїх" та інші.
Здавалося б, як можна любити ворогів своїх, робити добро тим, хто ненавидить вас? Багато прикладів із життя й літератури переконують, що тільки добро може припинити зло. Згадаймо хоча б Марічку з "Тіней забутих предків" М. Коцюбинського, яка дала хлопчику з ворожого роду, Івану, що вдарив її, цукерку. Іван зупинився і засоромився, задумався, за що він б'є беззахисне дівча. Це було початком їхньої дружби, а згодом і любові.
Отже, зло можна припинити тільки добром! Коли ж відповідати злом на зло, то утвориться безкінечний ланцюг. Завжди треба пам'ятати: "Як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви..."
А скільки мудрост і та глибокого підтексту криється в біблійних притчах! Скільки поезії в Соломоновій "Пісні над піснями"! Недаремно майже тисячоліття біблійні теми, сюжети, образи використовують у своїх творах художники, письменники, скульптори, музиканти.
Навіть не замислюючись над їхнім походженням, ми вживаємо вислови "спить сном праведника", "дивимось крізь пальці", "робить із себе посміховисько", "міряти тією самою міркою", "змокнув з голови до ніг", "Хома невіруючий" та інші. А це ж вислови з Біблії.
Один із дослідників Біблії вдало назвав її маленьким літературним всесвітом. Справді, у Книзі Книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, віршовані молитви, філософські й морально-побутові афоризми, слова, казання, повчання, поеми, пророцтва, діалоги.
То ж намагатися хоч трохи осягти цей всесвіт, цю криницю мудрості варто кожному, хто вірить у загальнолюдські моральні цінності і керується ними в житті.