Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. Практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. Поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом привернути до нього горде й неприступне серце панни Ізидори. Бертольдо вирушає воювати чужі міста. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. Щасливий і сп’янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка. І знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово. Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги: Бачте,— крикнув,— що за птиця! Чи не встав би ти, небоже? Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!». Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», Бертольдо наказує: Гей, ловіть співців, в’яжіте! У тюрму його, в кайдани! Непокірному поетові Бертольдо загрожує: …в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине! Поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства. Я його талан співацький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю. Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.
Моя Батьківщина — Україна. Її неосяжні простори підкорюють серця мільйонів людей не тільки нашої країни, а й туристів, що приїжджають з усього світу.
Де ще знайдеш такий соковитий колорит мальовничих куточків природи. Густі листяні ліси, наповнені життям і свіжим повітрям, які дарують нам подих. Кришталево чисті джерела і озера, які втамовують нашу спрагу. Родючі землі, які годують нас. Працьовиті, хлібосольні люди, які живуть дуже просто, працюють, не покладаючи рук, на благо своєї країни.
Взаємозв'язок людини з природою особливо міцний у сільських жителів. Вони невпинно, від зорі до темна, орють, сіють, прополюють, підгортають, підрізають, поливають, вигодовують і Бог знає, що ще роблять, щоб міста кожен день були зі свіжим хлібом, м'ясом, молоком, овочами та фруктами.
Промислові міста, що розкинулися потужними індустріальними комплексами, по-своєму унікальні і грандіозні. Дух захоплює, коли з висоти пташиного польоту дивишся, як вирує життя великих фабрик і заводів.
Моя Батьківщина — це, в першу чергу, багатонаціональний народ. В яку сім'ю не потрапиш — скрізь тебе зустрінуть радо і гостинно. Здивують своїми звичаями, досита нагодують і напоять особливого приготування стравами, залишать на нічліг. Людська доброта — символ моєї Батьківщини. Милосердя, співчуття, любов до ближнього, бажання до притаманні будь-якому корінному жителю.
Військова міць моєї Батьківщини надійно охороняє наше дитинство і мирне небо над головою. Захисники Вітчизни — справжні патріоти, вони несуть свою службу з честю і мужністю.
Я знаю, що коли виросту, теж стану гідним громадянином моєї Батьківщини.
Моя Батьківщина — Україна. Її неосяжні простори підкорюють серця мільйонів людей не тільки нашої країни, а й туристів, що приїжджають з усього світу.
Де ще знайдеш такий соковитий колорит мальовничих куточків природи. Густі листяні ліси, наповнені життям і свіжим повітрям, які дарують нам подих. Кришталево чисті джерела і озера, які втамовують нашу спрагу. Родючі землі, які годують нас. Працьовиті, хлібосольні люди, які живуть дуже просто, працюють, не покладаючи рук, на благо своєї країни.
Взаємозв'язок людини з природою особливо міцний у сільських жителів. Вони невпинно, від зорі до темна, орють, сіють, прополюють, підгортають, підрізають, поливають, вигодовують і Бог знає, що ще роблять, щоб міста кожен день були зі свіжим хлібом, м'ясом, молоком, овочами та фруктами.
Промислові міста, що розкинулися потужними індустріальними комплексами, по-своєму унікальні і грандіозні. Дух захоплює, коли з висоти пташиного польоту дивишся, як вирує життя великих фабрик і заводів.
Моя Батьківщина — це, в першу чергу, багатонаціональний народ. В яку сім'ю не потрапиш — скрізь тебе зустрінуть радо і гостинно. Здивують своїми звичаями, досита нагодують і напоять особливого приготування стравами, залишать на нічліг. Людська доброта — символ моєї Батьківщини. Милосердя, співчуття, любов до ближнього, бажання до притаманні будь-якому корінному жителю.
Військова міць моєї Батьківщини надійно охороняє наше дитинство і мирне небо над головою. Захисники Вітчизни — справжні патріоти, вони несуть свою службу з честю і мужністю.
Я знаю, що коли виросту, теж стану гідним громадянином моєї Батьківщини.