Порівняти образи Степана Радченка та Жульєна Сореля (твори Валер'яна Підмогильного “Місто “ та Стендаля “Червоне і чорне). Вказати спільні та відмінні риси цих героїв, зробивши висновок про подібність\відмінність (до 7 речень).

Астрід Ліндгрен

 

           Серед 35-ти всесвітньо відомих книг, створених письме-

Нницею, чи не найпопулярніші у всьому світі дві її книги: «Пеппі

Довгапанчоха» та «Пригоди Карлсона».

           Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907р.

у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і

назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон.

          Славу письменниці принесла її перша книга – про невси-

дющю, на перший перший погляд – розбишаковату і ні на кого

не схожу, але водночас і схожу на багатьох її ровесників, та й

на саму письменницю.

         Постає питання. Як це дівчисько з’явилося в уяві письме-

нниці? Тут можна відповісти прислів’ям: «Не було б щастя,

та нещастя до Коли маленькій Карін, донці Астрід

Лідгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку

кілька довгих місяців... Щовечора вона просила, аби мама розпо-

відала їй якісь історії. Астрід Ліндгрен уже й не знала, про що

розповідати, й доня сказала: «А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоху!» Ось так народилась ця історія.

        А тепер – іще про народження одного з найвідоміших геро-

їв Астрід Ліндгрен: про Карлсона, що живе на даху. Відома річ:

діти страшенно не люблять довго лишатись вдома на самоті,

тому і вигадують собі усіляких друзів.

        Одного разу маленька Карін знову попросила маму розказа-

ти історію вже про Карлсона. Мати розказувала донечці фан-

тастичні пригоди про Карлсона, та його маленького друга, якого

звали Малюк.

        Я перекрнана, що дитина, яка прочитає якусь із цих двох

книжок то не покладе її вкуток, або викине, а навпаки покладе

на видне місце, щоб всі бачили, та також захотіли прочитати.     

          

Война несет горе всем. Кровь, боль, страдание и смерть. Очень многие попадают на фронт и Климко не стал исключением. Уже в самом начале мы видим какие трудности выпадают на его жизненном пути. Но также, мы можем заметить, что мальчик очень серьезный и ответственный. Посмотрите только на момент, где он вместе со своим другом приютили у себя учительницу с грудным ребенком. Мальчик готов жертвовать собой ради этих людей, и понимая, что им придется голодать, отправляется по соль, которую на тот момент можно было менять на продовольственные товары. А когда Климко девушку от облавы вместе со старым безногим сапожником? беда сплочает и сближает людей. Даже таких маленьких и беззащитных как Климко. И ведь он добывает эту соль, возвращается домой и уже у самого дома схватывает фашистскую пулю. Разве это детство? Разве это жизнь для маленького мальчика?