героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. і чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі україни - козаки. що ж ми знаємо про їх життя та військову майстерність?
козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. і все це задля того, щоб захистити свою батьківщину-матір україну, щоб захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч на україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон.
такою ж важкою і лютою була боротьба козаків з іншими їхніми сусі - поляками. багато нещасть і лиха довелося зазнати українцям від польської шляхти. від кого ж іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення, давно очікуваної волі і захисту православної віри?
в одній козацькій думі про причини війни козаків з поляками часів гетьмана богдана хмельницького говориться:
святий отченаш читайте,
на славу україни прибувайте,
ляхів, мостивих панів
упень рубайте,
кров їх у полі з жовтим піском мішайте,
віри своєї християнської у наругу на дайте!
і не лише гноблення православної віри змушувало запорізьких козаків братися до зброї; а й те, що польські пани винищували їхні родини, безчестили дочок. отак, що б там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, кінні та піші, невтомно і самовіддано воювали зі своїми одвічними ворогами - то татарами й турками, то ляхами-католиками, і вважали це найважливішою і найсвятішою для себе справою. тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні.
ой полем, полем килиїмським
та шляхом битим ординським,
ой там гуляв козак голота,
не боїться ні огня, ні меча, ні третього
де ж брали козаки снагу для такої боротьби з безліччю ворогів довкола себе? брали і в собі, в глибині своєї душі, і в вірі.
споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного подиву і змушували інших прославляти козацьку відвагу та всі козацькі діяння. таким чином, у добу розквіту українського козацтва, під завивання степового вітру, під ревіння чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень, що вражають і незрівнянною красою, і гармонійними мелодіями, і цілковитою злагодою з історичною правдою. поширювали і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці - кобзарі, сліпці-бандуристи.
і не самих сліпців-бандуристів надихали своїми подвигами козаки: за опис їхніх діянь бралися і мемуаристи, і літописці, й історики.
саме тому українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті та людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості.
Можна впевнено розуміти древній міф, що Прометей наважився піти на крадіжку вогню заради людини. Це здається нам осмисленим: вогонь, приходить на землю з грозовий блискавкою, виключно з волі і благоусмотрению Громовержця, людина вчиться розпалювати і підтримувати сам. Це як би святотатство, відпадання від бога грози, і цим кладе початок блюзнірського перетворенню природи до сфери людської діяльності, у світ, де порається і панує чоловік. Осмисленим здається і те, що нову самостійність для людства завойовує божественний суперник вищого божества, сам дух протиборства божеству, — титанічний дух, в якому людство знаходить себе, приходить до розуміння себе. І добре вкладається у свідомості те, що Прометей в пізніших модифікаціях міфу, згідно з місцевим аттичний переказом про божество гончарів — Прометея, став творцем людей. В якості такого ми знаємо його за численними пізнішими пластичних зображень. Так що початковий сенс оповіді, мабуть, сам по собі зрозумілий. Скажімо, однак, обережніше: те, що ми називаємо таким початковим сенсом, являє собою узагальнене з усього, що має місце всередині цілого, утвореного складною історією цього міфу і його тлумачень
героїчною романтикою овіяна історія нашої землі. і чи не найбільше захоплення викликають мужні лицарі україни - козаки. що ж ми знаємо про їх життя та військову майстерність?
козаки зрікалися родини, прирікали себе на життя суворе і сповнене численних небезпек. і все це задля того, щоб захистити свою батьківщину-матір україну, щоб захистити увесь християнський світ від страхітливих турків, від хижих татар, які вривалися сотнями тисяч на україну і вчиняли під час набігів пожежі, грабунки, забирали багатьох нещасних християн у полон.
такою ж важкою і лютою була боротьба козаків з іншими їхніми сусі - поляками. багато нещасть і лиха довелося зазнати українцям від польської шляхти. від кого ж іще, як не від своїх лицарів-козаків, наші співвітчизники могли сподіватися визволення, давно очікуваної волі і захисту православної віри?
в одній козацькій думі про причини війни козаків з поляками часів гетьмана богдана хмельницького говориться:
святий отченаш читайте,
на славу україни прибувайте,
ляхів, мостивих панів
упень рубайте,
кров їх у полі з жовтим піском мішайте,
віри своєї християнської у наругу на дайте!
і не лише гноблення православної віри змушувало запорізьких козаків братися до зброї; а й те, що польські пани винищували їхні родини, безчестили дочок. отак, що б там не було, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, козаки на суші і на морі, кінні та піші, невтомно і самовіддано воювали зі своїми одвічними ворогами - то татарами й турками, то ляхами-католиками, і вважали це найважливішою і найсвятішою для себе справою. тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов'язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали: не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні катувань у ворожому полоні.
ой полем, полем килиїмським
та шляхом битим ординським,
ой там гуляв козак голота,
не боїться ні огня, ні меча, ні третього
де ж брали козаки снагу для такої боротьби з безліччю ворогів довкола себе? брали і в собі, в глибині своєї душі, і в вірі.
споконвіку воюючи з ворогами, показуючи справжні чудеса хоробрості, козаки своїми подвигами викликали в сучасників почуття мимовільного подиву і змушували інших прославляти козацьку відвагу та всі козацькі діяння. таким чином, у добу розквіту українського козацтва, під завивання степового вітру, під ревіння чорного моря та брязкіт зброї народилося безліч справді художніх народно-козацьких дум та пісень, що вражають і незрівнянною красою, і гармонійними мелодіями, і цілковитою злагодою з історичною правдою. поширювали і зберігали такі пісні й думи здебільшого козацькі співці - кобзарі, сліпці-бандуристи.
і не самих сліпців-бандуристів надихали своїми подвигами козаки: за опис їхніх діянь бралися і мемуаристи, і літописці, й історики.
саме тому українські козаки, які боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті та людські права, свято оберігали всі дорогі заповіти своїх пращурів, виступали носіями високої громадянськості.
ой у полі могила, широка долина,
сизий орел пролітає:
славне військо, славне запорізьке,
у похід виступає
славне військо, славне запорізьке,
а як золото сяє.