Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.
Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.
Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.
Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.
«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
Анатолій Дімаров в своїй книжці, тетралогії «На коні і під конем» постає проблеми формування особистості.
Назва твору пов’язана з тим, що в нашому житті ми можемо бути на дні, а можемо мати успіх в чомусь, тобто це антитеза: низ – верх, радощі – біль, гріхи – духовне зростання, норов – поборкання норову.
Якщо приводити приклад з тексту, то життя головного героя саме й показує цю антитезу: гарне – погане. Хлопчик поводив себе не дуже добре, він чубився з братом, шкодив, дратував тварин, крав фрукти та ін. Але у дорослому бутті він змінюється, на місце бешкетника приходить вже людина, яка повна почуттів, здатна на співпереживання. Триває процес соціалізації, герой (Толик) в умовах нелегкого життя набуває таких рис, як: мужність, незламність, витривалість. На його прикладі автор розкриває менталітет слов’янської душі.
Таким чином, в назві закладено загальне уявлення уроків життя: на коні чи під конем.
«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.