Поставте, де потрібно, м’який знак чи апостроф у словах іншомовного походження. Пхен…ян, Х…юстон, авен…ю, автопавіл…йон, прем…єра, батал…йон, бл…юз, бл…юмінг, бутон…єрка, б…юро, вал…юта, ін…єкція, вар…єте, В…єтнам, вол…єра, дез…інформація, дос…є, дубл…яж, комп…ютер, П…ємонт, Ф…єзоле, бар…єр, кон…юнктура, п…юпітр, ад…ютант, б…єф, ар…єргард, ател…є, г…яур, б…язь, транс…європейський, ф…юзеляж, верф…ю, порт…є, шев…йот, ад…ю, Руж…є, монпанс…є., д…юшес, ж…урі, з…економити, камарил…я, конферанс…є, Мін…юст, ал…янс, кс…ондз, кур…йоз, к…юрі, Лавуаз…є, л…юкс, л…ютня, мад…яр, барел…єф, мезал…янс, кон…як, модел…єр, Мол…єр, м…юзик-хол, н…юанс, Н…юфаундленд, п…єдестал, порт…єра, прес-пап…є, рант…є, Рив…єра, інтерв…ю, б…юджет, грав…юра, деб…ют, інтер…єр, к…ювет, ком.…юніке, кон…юктивіт, кур…єр, к…юре, Лур…є, Монтеск…є, б…юлетень, л…є.

Пошук...

Твори / Твори українською

Порівняльна характеристика Якима Сомка та Івана Брюховецького "Чорна рада", Куліш

Перегляди: 5372

Куліш Пантелеймон

Порівняльна характеристика Якима Сомка та Івана Брюховецького в романі "Чорна рада", П. Куліш:

Спільне: козацька старшина — гетьмани; розумні, енергійні, боролися за булаву.

Відмінне:

Яким Сомко - чесний, порядний, освічений, дотримується козацьких традицій і звичаїв; безкомпромісний; мріяв об’єднати Україну сильною рукою, зробити її незалежною.

Іван Брюховецький - хитрий, облесливий, нечесний, жорстокий; влади добився обманом, підкупом; зневажливо ставився до козацьких старійшин, черні; мріяв про особисту владу, славу та збагачення.

Життя Кайдашів було більш-менш мирним, доки Карпо та Лаврін не оженилися. Після одруження синів починається нещадна боротьба за «твоє» і «моє». Кожен із синів вважає себе справжнім господарем. Сварки між ними ведуться за розділ батьківського господарства. Молодиці й собі готові повидирати одна одній очі за якісь мотовила чи кухлі. У цих постійних сварках проявляється дріб’язковість героїв. Син б’є батька, невістка виколює свекрусі око. І за що? За те, що при сварці Мотрина дитина розбила кухля Кайдашихи. І ось уже в обох хатах повно ґвалту: летять горщики та полумиски, кричать діти.
 Куди може піти Кайдаш, щоб не бачити бійок та не чути сварок? У шинок. Тут він виливає своє горе за чаркою. Це доводить його до білої гарячки, і він потопає майже у калюжі. Карпо стає грубою, черствою людиною, яка не поважає рідних батьків, але постійно відстоює своє право на «моє». «Ходім у волость,- каже Карпо братові,- бо я своєю часткою не поступлюся». Лаврін теж втрачає свою ліричну душу. Він, як і Карпо, вперто бореться за своє «моє». Гине і прекрасна душа Мелашки, яка потрапила в це пекло. Вона разом зі свекрухою щодня лається з Мотрею. Кайда-шиха готова з’їсти свою старшу невістку. Хто ж винен в тому, що люди з прекрасними рисами гинуть морально? Винен у цьому існуючий лад. В обставинах експлуататорського ладу ці риси і чудові здібності героїв не можуть розвиватися, вони гинуть під впливом соціального зла - приватної власності. Ці риси вдачі та здібності витрачаються не на користь суспільству, а на боротьбу за «твоє» і «моє». Ус ю свою енергію, свіжі сили зовсім молоді люди віддають сваркам, лайкам та бійкам.
І навіщо цих безкінечних конфліктів?  Усього цього можливо було б уникнути.Для початку досить того щоб вони почати висловлювати свої думки без галасу і постаралися б зрозуміти опонента, погодитися на перемир'я і відшкодувати збитки щоб у подальшій бесіді не нашкодити собі.