За останніми соціологічними опитуваннями, темою яких були життєві цінності, які відіграють у житті людини найважливішу роль, вчені прийшли до висновку, що для деяких людей головне у житті є багатство, для інших кар’єра, слава, кохання, гроші, і тільки частина опитаних відповіла, що найголовнішим для них є власне здоров’я та здоров’я своїх близьких.
Ми знаємо, як зберегти гроші, як зберегти речі. Але далеко не всі розуміють, що потрібно робити, щоб не шкодувати про втрачене здоров'я.
Що таке здоров'я? Мабуть, це коли нічого не болить, коли добре себе почуваєш. Тоді алкоголіків і наркоманів, у яких нічого не болить, теж можна назвати здоровими? Звісно ж, ні. Дійсно, довгі роки здоров'я розумілося як відсутність хвороб і фізичних вад. Але в наш час встановилася інша точка зору. Відповідно до цієї точки зору, здоров'я буває фізичне, душевне і соціальне.
Фізичне здоров'я – це стан правильної роботи всього організму. Якщо людина фізично здорова, то вона може виконувати всі свої поточні обов'язки без зайвої втоми. У неї достатньо енергії, щоб успішно вчитися в школі і робити всі необхідні справи вдома.
Душевне здоров'я проявляється в тому, що людина задоволена собою, подобається сама собі такою, якою вона є, вона задоволена своїми досягненнями і може робити висновки зі своїх помилок.
Соціальне здоров'я проявляється у відносинах з іншими людьми. Соціально здорові люди вміють ладнати з оточуючими. Вони поважають чужі права, можуть знаходити нових друзів, вміють висловити свої потреби так, щоб вони стали зрозумілі оточуючим.
Здоровим можна назвати тільки таку людину, яка володіє всіма трьома видами здоров'я. І це тільки одна з найбільших людських цінностей, про яку можна сказати: «Що маємо – не бережемо, втративши – плачемо».
Та так само можна сказати про своїх близьких, з якими ми, буває, сваримося через дрібниці, про своїх друзів, яких втрачаємо, а тільки потім розуміємо, наскільки важливі вони були у нашому житті. Щодо близьких та друзів, то я впевнений, що це найбільші цінності, які ми повинні берегти якомога пильніше, адже не може людина залишатися самотньою, не може вона нічого досягнути без до люблячих людей. Отже, щоб не жалкувати потім, треба сьогодні цінити усіх, хто знаходиться поруч з нами, хто нам допомагає.
Україну вже давно асоціюють з іменами, так, не з діями чи змінами, а саме з іменами. Ці імена знають усюди: і в Кракові, і в Лондоні, в Берліні та навіть у Вашингтоні. Українські митці підкорили світ, саме вони зробили Україну пізнаваною. Мабуть, кожен українець достеменно знає і може назвати ці імена. Так, я говорю про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Миколу Леонтовича, Ліну Костенко і… Олександра Довженка. І саме сьогодні, я хочу звернути вашу увагу на творчість останнього у списку — кінорежисера, сценариста і просто талановитого письменника Олександра Довженка.
Твори Олександра Довженка особливі: вони відверті, чесні, справжні… Коли читаєш їх, то захоплюєшся майстерністю письменника, його умінням розкрити найтоншу, найінтимнішу тему так, щоб кожен читач зумів це правильно сприйняти і перейнятися важливою, гострою проблемою. Довженко у своїх творах часто звертався до вічних цінностей людства: він писав про кохання, про чесну працю, про красу світу, у якому ми живемо, про добрі стосунки у родині і, звичайно, про людське щастя. Найпопулярнішими його творами і зараз залишаються дві кіноповісті: «Зачарована Десна» і «Україна в огні». Тому далі трохи про них.
«Зачарована Десна» — це історія спогадів; це звернення автора до самого початку — до свого дитинства. У цій легкій, теплій повісті митець звертається до найкращого, що у нього є — пам’яті про свою родину. У ній Довженко з особливим натхненням зображає людей праці. Дід Семен (старий чумак) схожий у нього на святого Миколая, батько Петро постає перед читачем найгарнішою, найпрекраснішою людиною на світі, з якої можна писати богів, лицарів, апостолів і великих учених. Автор не забуває ні про матір, ні про бабусю: вони, звичайні сільські жінки, наділені у цьому творі якимось особливим шармом, який, у свою чергу, робить їхні образи справжніми і неповторними. Повість змушує кожного читача подумати про своє ставлення до рідних і близьких, навчає добру, чесності, працелюбності та любові до природи. Прочитавши цей твір, розумієш, що в праці завжди треба шукати натхнення — бо тільки тоді вдається досягти гармонії в житті та у своїй душі.
«Україна в огні» — пронизлива історична кіноповість, яку читати без сліз просто неможливо. Олександр Петрович без страху змальовує у ній криваві події 40-х років минулого сторіччя — страшенну війну радянських людей з фашистами безпосередньо на території України. Саме у таких ситуаціях, коли кожної миті можна померти, відкриваються справжні людські душі, дають про себе знати вічні цінності. У цій повісті поруч зі сміливцями, героями існують боягузи і зрадники. На цьому контрасті можна якнайкраще розгледіти те, до чого кожен з нас найбільше прагне, що найбільше цінує. Особисто мене вразило незіпсоване, невульгарне кохання, яке розгорталося між двома, ще зовсім молодими людьми прямо на фронті, під вистрілами і вибухами. Вражає і сміливість чоловіків, а особливо Лавріна Запорожця, який усіма силами намагався врятувати якнайбільше своїх односельчан попри те, що багато хто його зненавидів і вважав зрадником. Вражає жіночка гідність і уміння співпереживати. Вражає те, що більшість змогла зберегти свою людяність за нелюдських умов. Вражає…
Отже, твори Олександра Довженка наповнені глибоким змістом, правильними думками і добрими настановами. У них можна побачити справжні життєві цінності, які дійсно є важливими для кожної людини. Тому пропоную усім, хто ще досі не знайомий з творами цього українського митця, якнайшвидше вирішити це питання і нарешті насолодитися творами, які відразу заполонять ваше серце.
Ми знаємо, як зберегти гроші, як зберегти речі. Але далеко не всі розуміють, що потрібно робити, щоб не шкодувати про втрачене здоров'я.
Що таке здоров'я? Мабуть, це коли нічого не болить, коли добре себе почуваєш. Тоді алкоголіків і наркоманів, у яких нічого не болить, теж можна назвати здоровими? Звісно ж, ні. Дійсно, довгі роки здоров'я розумілося як відсутність хвороб і фізичних вад. Але в наш час встановилася інша точка зору. Відповідно до цієї точки зору, здоров'я буває фізичне, душевне і соціальне.
Фізичне здоров'я – це стан правильної роботи всього організму. Якщо людина фізично здорова, то вона може виконувати всі свої поточні обов'язки без зайвої втоми. У неї достатньо енергії, щоб успішно вчитися в школі і робити всі необхідні справи вдома.
Душевне здоров'я проявляється в тому, що людина задоволена собою, подобається сама собі такою, якою вона є, вона задоволена своїми досягненнями і може робити висновки зі своїх помилок.
Соціальне здоров'я проявляється у відносинах з іншими людьми. Соціально здорові люди вміють ладнати з оточуючими. Вони поважають чужі права, можуть знаходити нових друзів, вміють висловити свої потреби так, щоб вони стали зрозумілі оточуючим.
Здоровим можна назвати тільки таку людину, яка володіє всіма трьома видами здоров'я. І це тільки одна з найбільших людських цінностей, про яку можна сказати: «Що маємо – не бережемо, втративши – плачемо».
Та так само можна сказати про своїх близьких, з якими ми, буває, сваримося через дрібниці, про своїх друзів, яких втрачаємо, а тільки потім розуміємо, наскільки важливі вони були у нашому житті. Щодо близьких та друзів, то я впевнений, що це найбільші цінності, які ми повинні берегти якомога пильніше, адже не може людина залишатися самотньою, не може вона нічого досягнути без до люблячих людей. Отже, щоб не жалкувати потім, треба сьогодні цінити усіх, хто знаходиться поруч з нами, хто нам допомагає.
Україну вже давно асоціюють з іменами, так, не з діями чи змінами, а саме з іменами. Ці імена знають усюди: і в Кракові, і в Лондоні, в Берліні та навіть у Вашингтоні. Українські митці підкорили світ, саме вони зробили Україну пізнаваною. Мабуть, кожен українець достеменно знає і може назвати ці імена. Так, я говорю про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Миколу Леонтовича, Ліну Костенко і… Олександра Довженка. І саме сьогодні, я хочу звернути вашу увагу на творчість останнього у списку — кінорежисера, сценариста і просто талановитого письменника Олександра Довженка.
Твори Олександра Довженка особливі: вони відверті, чесні, справжні… Коли читаєш їх, то захоплюєшся майстерністю письменника, його умінням розкрити найтоншу, найінтимнішу тему так, щоб кожен читач зумів це правильно сприйняти і перейнятися важливою, гострою проблемою. Довженко у своїх творах часто звертався до вічних цінностей людства: він писав про кохання, про чесну працю, про красу світу, у якому ми живемо, про добрі стосунки у родині і, звичайно, про людське щастя. Найпопулярнішими його творами і зараз залишаються дві кіноповісті: «Зачарована Десна» і «Україна в огні». Тому далі трохи про них.
«Зачарована Десна» — це історія спогадів; це звернення автора до самого початку — до свого дитинства. У цій легкій, теплій повісті митець звертається до найкращого, що у нього є — пам’яті про свою родину. У ній Довженко з особливим натхненням зображає людей праці. Дід Семен (старий чумак) схожий у нього на святого Миколая, батько Петро постає перед читачем найгарнішою, найпрекраснішою людиною на світі, з якої можна писати богів, лицарів, апостолів і великих учених. Автор не забуває ні про матір, ні про бабусю: вони, звичайні сільські жінки, наділені у цьому творі якимось особливим шармом, який, у свою чергу, робить їхні образи справжніми і неповторними. Повість змушує кожного читача подумати про своє ставлення до рідних і близьких, навчає добру, чесності, працелюбності та любові до природи. Прочитавши цей твір, розумієш, що в праці завжди треба шукати натхнення — бо тільки тоді вдається досягти гармонії в житті та у своїй душі.
«Україна в огні» — пронизлива історична кіноповість, яку читати без сліз просто неможливо. Олександр Петрович без страху змальовує у ній криваві події 40-х років минулого сторіччя — страшенну війну радянських людей з фашистами безпосередньо на території України. Саме у таких ситуаціях, коли кожної миті можна померти, відкриваються справжні людські душі, дають про себе знати вічні цінності. У цій повісті поруч зі сміливцями, героями існують боягузи і зрадники. На цьому контрасті можна якнайкраще розгледіти те, до чого кожен з нас найбільше прагне, що найбільше цінує. Особисто мене вразило незіпсоване, невульгарне кохання, яке розгорталося між двома, ще зовсім молодими людьми прямо на фронті, під вистрілами і вибухами. Вражає і сміливість чоловіків, а особливо Лавріна Запорожця, який усіма силами намагався врятувати якнайбільше своїх односельчан попри те, що багато хто його зненавидів і вважав зрадником. Вражає жіночка гідність і уміння співпереживати. Вражає те, що більшість змогла зберегти свою людяність за нелюдських умов. Вражає…
Отже, твори Олександра Довженка наповнені глибоким змістом, правильними думками і добрими настановами. У них можна побачити справжні життєві цінності, які дійсно є важливими для кожної людини. Тому пропоную усім, хто ще досі не знайомий з творами цього українського митця, якнайшвидше вирішити це питання і нарешті насолодитися творами, які відразу заполонять ваше серце.