О. Гаврош у своєму творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети.
Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість.
Іван Сила – бу досить сильним ще з дитинства. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його сила – це й заслуга щоденної праці та тренувань. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не кропітка робота над собою та власним тілом.
Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною
Ця незвичайна пригода сталася тоді, коли я поверталася зі школи.
Поблизу будинку у кущах щось жалібно заскавуліло. Я обережно заглянула туди. На мене дивився сумними оченятами маленький поранений собака. Погані господарі позбулися хворої тварини. Я ла беззахисне створіння. Покликала тата. Ми разом надали до Спочатку поселили в курнику. Часто навідувалися та підгодовували. згодом назвали його Бровком. Коли він виздоровів, тато змайстрував йому просторну будку. Він живе у нашому дворі. Любить побавитися із дітьми.
Вдячна тварина стала гарним сторожем та захисником.
Я врятувала нашу домашню кішку Мусю. А було це взимку. Ввечері поверталася із гуртка. Зупинилася, щоб перейти дорогу. Раптом відчула щось маленьке та тепле біля своїх ніг. Маленький клубочок рухався. Це було кошеня. Воно тремтіло від холоду. Я принесла його додому. Дала поїсти. В теплі маленька тваринка заспокоїлась. Згодом стала веселою.
Кошеня дуже кумедне. Воно часто бавиться з нами.
Одного дня на дорозі я побачила їжачка. Він був зовсім маленьким. Напевно, загубився. Добре, що поблизу не було машин. Я взяла малюка на руки і перенесла на травичку. І тут мені на радість його чекала мама. Вони зможуть разом попрямувати у безпечне місце.
Я була щаслива, що зробила добро маленькій тваринці.
О. Гаврош у своєму творі “Неймовірні пригоди Івана Сили” розповідає про українського силача та борця, що був визнаний найсильнішою людиною нашої планети.
Іван втілює в собі риси благородної людини, що спроможна заступитися за того, хто цього потребує. Так, перебуваючи на вокзалі, він допоміг злодію, який видався йому німим, врятувавши чоловіка від привселюдного побиття. Звичайно, злодій згодом виявився зовсім не німим, проте таким вчинком Іван показав свою добродушність. І дуже прикро, коли поряд із благродством співіснує неправда та зажерливість.
Іван Сила – бу досить сильним ще з дитинства. Так, батько відправив парубка з дому, бо родина була многодітна, а хлопець їв за чотирьох. Настільки талановитий від природи хлопець не зміг не звернути на себе увагу видатних тренерів, так Іван опинився серед чемпіонів. Проте його сила – це й заслуга щоденної праці та тренувань. Жодна людина не спромоглася б досягти висот, якби не кропітка робота над собою та власним тілом.
Щирий, завзятий і чесний хлопець не раз потрапляв у дивні та неприємні історії, проте кожно разу знаходив достойне розв’язання кожної зі своїх проблем. Він завжди залишався доброю, чесною та щирою людиною
Ця незвичайна пригода сталася тоді, коли я поверталася зі школи.
Поблизу будинку у кущах щось жалібно заскавуліло. Я обережно заглянула туди. На мене дивився сумними оченятами маленький поранений собака. Погані господарі позбулися хворої тварини. Я ла беззахисне створіння. Покликала тата. Ми разом надали до Спочатку поселили в курнику. Часто навідувалися та підгодовували. згодом назвали його Бровком. Коли він виздоровів, тато змайстрував йому просторну будку. Він живе у нашому дворі. Любить побавитися із дітьми.
Вдячна тварина стала гарним сторожем та захисником.
Я врятувала нашу домашню кішку Мусю. А було це взимку. Ввечері поверталася із гуртка. Зупинилася, щоб перейти дорогу. Раптом відчула щось маленьке та тепле біля своїх ніг. Маленький клубочок рухався. Це було кошеня. Воно тремтіло від холоду. Я принесла його додому. Дала поїсти. В теплі маленька тваринка заспокоїлась. Згодом стала веселою.
Кошеня дуже кумедне. Воно часто бавиться з нами.
Одного дня на дорозі я побачила їжачка. Він був зовсім маленьким. Напевно, загубився. Добре, що поблизу не було машин. Я взяла малюка на руки і перенесла на травичку. І тут мені на радість його чекала мама. Вони зможуть разом попрямувати у безпечне місце.
Я була щаслива, що зробила добро маленькій тваринці.