На початку твору Толя постає вихованим та охайним хлопцем. Трохи боязким, але ввічливим. Боявся батьків і намагався їх слухати. Йому навіть спершу трохи починаєш співчувати. Але згодом розкривається темна сторона хлопця.
Насправді Толя підступний, брехливий, забуває про друзів. Перший раз зрадив Федька, коли не подав руку до своєму рятівникові, а відразу побіг геть, як тільки–но дістався берега. Другий раз він обмовив Федька, хоч чудово знав, що хлопець буде несправедливо покараний. Третій раз зрадив вже пам’ять друга.
Оповідання «Федько-халамидник» дуже сумне. І у трагічності подій є чимала вина Толика.
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.
На початку твору Толя постає вихованим та охайним хлопцем. Трохи боязким, але ввічливим. Боявся батьків і намагався їх слухати. Йому навіть спершу трохи починаєш співчувати. Але згодом розкривається темна сторона хлопця.
Насправді Толя підступний, брехливий, забуває про друзів. Перший раз зрадив Федька, коли не подав руку до своєму рятівникові, а відразу побіг геть, як тільки–но дістався берега. Другий раз він обмовив Федька, хоч чудово знав, що хлопець буде несправедливо покараний. Третій раз зрадив вже пам’ять друга.
Оповідання «Федько-халамидник» дуже сумне. І у трагічності подій є чимала вина Толика.
Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.