Я прочитав книжку Оксани Іваненко "Друкар книжок небачених". Вона розповідає про життя і діяльність Івана Федорова - першодрукаря, який багато зробив для розповсюдження друкованого слова між людьми. Дія повісті відбувається за часів царя Івана Грозного, який зібрав у місті Любечі майстрів для друкування книг. У 1564 році була видана перша книжка - "Апостол".
Повість О.Іваненко розкриває життєвий шлях першодрукаря і за жанром є історико-біографічною повістю. Головна ідея книги виражається у словах: „Стопи книг, однаково великих, однаково гарно оправлених в темну шкіру з тисненням, були перед царем. Скільки людей читатиме їх! Не тільки в церквах лежатимуть вони, як колишні рукописні, важкі, дорогі, недоступні для більшості людей, а зможуть їх купити, читати і не такі вже багаті”.
Повість дуже цікава, її буде дуже корисно прочитати всім.
Це віршований твір, а тому його краще все ж таки читати повністю, тим більше, що вн не дуже великий за обсягом.
Але коротко його зміст зводиться до того,що київський князь Володимир Мономах під час одного з походів бере у полон маленького сина половецького хана. Хлопчик росте у князівських палатах не як невільник: з ним добре поводяться, він отошений шаною і розкошами. За роки проведені в чужих стінках, хлопець починаєзабувати свою мову, свій край, звичаї свого народу. А тим часом за ним сумує рідний батько. Він кличе до себе гудця (співця) і наказує тому знайти свого сина, нагадати тому про рідний дім, заспівати хлопцеві рідні пісні, а якщо нічого не до -датийому понюхати євшан-зілля (полин). Гудець вирушає в дорогу і на четвертий день приходить у Київ, де зустрічається з хлопцем. Співець розповідає ханському синові про рідний дім, але це не зачіпає хлопця за живе, бо він вже майже нічого не пам"ятає. Намагаючись розбудити у хлопцеві спогади, співець співає йому то пісні про лицрів, бойові походи, то колискові - та все марно. Зовсім зневірений співець раптом згадує про пораду хана і дає юнакові понюхати чарівне євшан-зілля. Від цього запаху хлопець нарешті згадує і рідний край, і широкий степ, і батьків, і волю. Він стверджує, що йому краще полягти в рідному краю кістьми, ніж жити невільником у князівських палатах. Тієї ж ночі разом з гудцем вони втікають на батьківщину.
Я прочитав книжку Оксани Іваненко "Друкар книжок небачених". Вона розповідає про життя і діяльність Івана Федорова - першодрукаря, який багато зробив для розповсюдження друкованого слова між людьми. Дія повісті відбувається за часів царя Івана Грозного, який зібрав у місті Любечі майстрів для друкування книг. У 1564 році була видана перша книжка - "Апостол".
Повість О.Іваненко розкриває життєвий шлях першодрукаря і за жанром є історико-біографічною повістю. Головна ідея книги виражається у словах: „Стопи книг, однаково великих, однаково гарно оправлених в темну шкіру з тисненням, були перед царем. Скільки людей читатиме їх! Не тільки в церквах лежатимуть вони, як колишні рукописні, важкі, дорогі, недоступні для більшості людей, а зможуть їх купити, читати і не такі вже багаті”.
Повість дуже цікава, її буде дуже корисно прочитати всім.
Відповідь:
Це віршований твір, а тому його краще все ж таки читати повністю, тим більше, що вн не дуже великий за обсягом.
Але коротко його зміст зводиться до того,що київський князь Володимир Мономах під час одного з походів бере у полон маленького сина половецького хана. Хлопчик росте у князівських палатах не як невільник: з ним добре поводяться, він отошений шаною і розкошами. За роки проведені в чужих стінках, хлопець починаєзабувати свою мову, свій край, звичаї свого народу. А тим часом за ним сумує рідний батько. Він кличе до себе гудця (співця) і наказує тому знайти свого сина, нагадати тому про рідний дім, заспівати хлопцеві рідні пісні, а якщо нічого не до -датийому понюхати євшан-зілля (полин). Гудець вирушає в дорогу і на четвертий день приходить у Київ, де зустрічається з хлопцем. Співець розповідає ханському синові про рідний дім, але це не зачіпає хлопця за живе, бо він вже майже нічого не пам"ятає. Намагаючись розбудити у хлопцеві спогади, співець співає йому то пісні про лицрів, бойові походи, то колискові - та все марно. Зовсім зневірений співець раптом згадує про пораду хана і дає юнакові понюхати чарівне євшан-зілля. Від цього запаху хлопець нарешті згадує і рідний край, і широкий степ, і батьків, і волю. Він стверджує, що йому краще полягти в рідному краю кістьми, ніж жити невільником у князівських палатах. Тієї ж ночі разом з гудцем вони втікають на батьківщину.
Пояснення: