Від виходу друком першого видання "кобзаря" і до сьогодні про т. шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.з поетичною спадщиною т. шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати шевченка в школі. вірші, поеми, хвилювали мене, викликали співчуття. серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. перш за все це поезії "думи мої, думи мої". чому поезії, а не поезія? у т. шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.перша поезія з такою назвою написана т. шевченком 1839 року в петербурзі. уже викупили тараса з кріпацтва, уже навчався він в академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. чи потрібно його слово, його "діти", як називає шевченко поетичні рядки своїх віршів? і для кого? т. шевченко — син свого народу, відданий син своєї вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання: думи мої, думи мої,квіти мої, діти! виростав вас, доглядав вас, —де ж мені вас діти? в україну ідіть, діти! в нашу україну.служити своїм словом рідному народові й вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета: за степи та за могили,що на україні,серце мліло, не хотілоспівать на чужині.а в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з україни, без яких він не може жити па засланні. це сум за рідшім краєм: думи мої, думи моїви мої єдині,не кидайте хоч ви менепри лихій годині. "думи мої, думи мої" 1839 року — це твір-програма поета. покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості кобзаря. коли лунає шевченкове словю під ід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила шевченкового слова.
«Український соловейко» – так ніжно, з любов’ю, назвав Ніну Матвієнко співак Дмитро Гнатюк за таємничо-м’який, милозвучний і такий магічно-тужливий голос, в якому віддзеркалюється душа народу. Саме завдяки золотому голосу ця жінка стала відомою у світі, якому відкрила повнозвучність української народної пісні. Їй аплодували Мексика і Франція, Латинська Америка і Фінляндія, Канада і Корея, США, Польща, Чехія… Вона грала вистави разом з акторами Ньо-Йоркського театру La Mama E.T.C. Серед театрально-режисерських робіт актриси – музичний спектакль «Під сонцем» за участі японського танцівника Тадаші Ендо. Вона – автор біографічних книг «Ой виорю нивку широкую», «Уже так не буде, як є». Та мало хто знає, через які труднощі, зрадливість, сльози довелося пройти співачці. Багато чого воліє не згадувати, аби не розпалювати колись пережитий біль. «Усе пережите – в мені», – каже Ніна Митрофанівна.
Та мало хто знає, через які труднощі, зрадливість, сльози довелося пройти співачці. Багато чого воліє не згадувати, аби не розпалювати колись пережитий біль. «Усе пережите – в мені», – каже Ніна Митрофанівна.