Пояснити, у чому виявився новаторський характер поетичних творів
Олександра Олеся

Як палко треба любити Україну, яким чесним та мужнім бути, щоб написати "Україну в огні"! У своєму "Щоденнику" за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: "Мені важко од свідомості, що "Україна в огні" - це правда. Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо". Через те, що весь твір з першого до останнього рядка пронизаний правдою, його замовчували так довго. Тільки 1966 року уперше кіноповість було надруковано, але й після такої довгої мовчанки у ній було багато цензурних купюр. Жаль, що за життя автор не побачив свого твору. Ця кіноповість у творчій біографії Олександра Довженка посідає особливе місце, це один з найкращих його творів. 
"Україна в огні" - твір про трагедію українського народу. Сьогодні цілком аргументовано дослідники стверджують, що сталінський режим був жорстоким, антинародним.
Злочинне нехтування життями людей призвело до численних трагедій, непоправних втрат, катастроф, смертей у ході війни. Для Олександра Довженка завжди найбільшу цінність у житті мала людина. Усією своєю творчістю він принципово обстоював твердження, що людина - особистість. Людина - не гвинтик. Вона неповторна. До такої думки автор підводить читача через використання загостреної полемічності: Христина Хуторна і прокурор Лиманчук, Лаврін Запорожець та Заброда, автор полемізує з фон Краузе. Слід зауважити, що О. Довженко ставить у полярні позиції полемізуючих. 
У Олександра Петровича є одна любов і молитва - це рідна Україна, тому центральним образом твору є саме вона, тому болить авторові, коли рідний край став руїною, тому ненависть його невгасима до тих, хто топче кованим чоботом рідну землю, поплюжить її, обливає кров'ю. Найстрашніше - це бачити дітей-калік, згвалтованих дівчат, скупі старечі батьківські сльози над могилою сина. Все це - Україна в огні. Це - найтрагічніші сторінки Великої Вітчизняної війни. 
Без перебільшення можна сказати, що всі твори мистецтва про війну славили Сталіна, а ось знайшовся сміливець Довженко, що знехтував цим. Розплата була надто жорстокою, бо цей твір про війну міг бути удостоєний світовим мистецтвом високої нагороди, як, скажімо, "Земля", але про нього мовчали довго, понад двадцять років. 
Для Довженка суттєвою була тільки правда і більш нічого, крім правди. Для нього Україна - це українці. Тому в центрі твору - трагічна доля Лавріна Запорожця, простого селянина-хлібороба, що уособлює собою долю всього українського народу. Найтрагічнішою сторінкою історії України є доля жінки на війні. Тут Тетяна Запорожець - берегиня роду. З особливою привабливістю змальовано образ Олесі, а образ Христі - особливий. Саме він, на думку автора, є найтрагічнішим, бо це - сама Україна, яку кинуто під ноги виродкам-фашистам. Доля жінки в окупації, жінки-полонянки. Його героїні не стають на шлях активної боротьби, але людську гідність не втрачають у тій страшній веремії, початку війни. Устами Лавріна Запорожця Довженко закликав, "якщо й судити людей, то по закону народного лиха". А це значить, що слід бути гуманістом, ненавидіти будь-яке насильство. Олександр Петрович вірить у те, що хай дорогою ціною, але біда навчить, мусить навчити шанобливого ставлення до людини. 
Кіноповість "Україна в огні" була одним з перших творів, в якому на тлі смертельного двобою з фашизмом принципово ставились проблеми гуманізації суспільства й особистості, заперечення війни, вперше заперечувалися постулати сталінізму.
І коли сьогодні говорять про те, що треба встановити пам'ятник Сталіну в Севастополі, то в пригоді стають для молодого покоління такі творі, як "Україна в огні" Довженка - хай уважно вчитуються у ці безсмертні рядки.

У всі часи люди більш-менш щиро вірили в існування різної нечистої сили, будь то ожилі мертвеці, привиди, відьми, русалки, біси, духи або демони. Сьогодні теж існує немало людей, які вірять в їх існування. Але проблема віри у нечисту силу в наш час полягає в тому, що вона повністю розходиться з думкою сучасної науки. Тобто, незважаючи на те, що деякі люди й сьогодні вірять у привидів, демонів, духів тощо, наука повністю заперечує існування потойбічної сили. При цьому особисто я ніяк не можу заперечувати присутність у нашому житті невідомих навіть для науки явищ, адже в наш час наука ще не дала усіх відповідей на питання нашого буття, в тому числі, і на питання про існування Всевишнього та інших, невідомих нам сил. На мій погляд, питання Бога можна в деякому сенсі порівняти з питанням існування нечистої сили або демонів, адже у всі часи вони протиставлялися один одному.Щодо нечистої сили, то сьогодні існує декілька версій її існування. Одна із версій полягає в тих знаннях, які доступні сучасній людині. Так чи інакше, за цією інформацією людство саме придумує існування того чи іншого виду нечистої сили і вона є не більш, ніж плід бурхливої людської уяви. Цьому існує наукове підтвердження. Доведено, що незвичайні явища люди частіше усього бачать правим боком свого зору. Це означає, що генерує ці бачення права половина головного мозку, яка якраз і відповідає за фантазії людини.Втім, існує ще одна версія існування нечистої сили, яка носить зовсім інший характер. І хоча ця версія зовсім не наукова, вона має право на існування. За думками деяких людей, нечиста сила існує у сучасному світі як породження диявола і саме вона спонукає людей чинити зло. А, як відомо, однією із основ існування світу є постійне протистояння добра і зла. Доки будуть існувати добро і зло, буде існувати і світ. Вважається, що коли людина бачить якийсь прояв потойбічної сили, вона потрапляє у поле зору диявола і такій людині треба бути вкрай обережною. Слід добавити, що офіційні наукові дослідження по цьому питанню не проводилися, але це зовсім не означає, що ненаукову версію ми не повинні брати до уваги.Щодо мене, то я, дякувати Богу, ще ніколи не зустрічався з явними проявами нечистої сили, тому заперечувати або стверджувати щось конкретно просто не маю права. На жаль, сьогодні заважають об’єктивно розібратися у цьому питанні безліч аферистів, які своїми заявами про потойбічні сили намагаються дістати легкої популярності і відомості. Та я впевнений, що в сучасному житті існує дуже багато явищ, які ще не пояснені наукою. Назвати їх можна як завгодно, але все ж таки вони існують.