Я без будь-яких перебільшень можу сказати, що це найсмішніша книга мого дитинства. Ніколи не забуду той вечір, коли я в дванадцять років відкрив перші її сторінки. Мене одразу захопила мова автора та захопили герої, які так були схожі на мене. Особливу увагу привертають головні герої: Ява та Павлуша - справжні друзі, які весь час сваряться, але всеодно миряться бо є ледь не братами. Їх серця та думки ще такі чисті і щирі, що перечитуючи улюблені моменти зараз, я відчуваю всередині себе ту дитину, яку здається втратив виростаючи. Надзвичайно смішні ситуації : тут і спроби прокопати метро під сараєм ,і втекти на кшталт Робінзона на безлюдний острів.Я б порадив би цей твір не лише дітям, якщо для дітей - це весела повість про витівки і пригоди двох їх ровесників та для дорослих.А коли залишалися остані рядки просто не хочеться, щоб вона закінчувалася – настільки зживаєшся з героями і проникаєшся їх пригодами та переживаннями. Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих його книжок.
Олеся Запорожець. Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами". "Як гарно ти пахнеш люистком!" "Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди". Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..." Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен. -а в чому ж? -У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки" "О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"
Надзвичайно смішні ситуації : тут і спроби прокопати метро під сараєм ,і втекти на кшталт Робінзона на безлюдний острів.Я б порадив би цей твір не лише дітям, якщо для дітей - це весела повість про витівки і пригоди двох їх ровесників та для дорослих.А коли залишалися остані рядки просто не хочеться, щоб вона закінчувалася – настільки зживаєшся з героями і проникаєшся їх пригодами та переживаннями.
Я впевнена, що «Тореадори з Васюківки» В. Нестайка – одна з найкращих його книжок.
Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами".
"Як гарно ти пахнеш люистком!"
"Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди".
Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..."
Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен.
-а в чому ж?
-У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки"
"О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"