У давні часи люди вірили в те, що на землі живе безліч незвичайних істот, що володіють секретами чарівництва. До таких істот належали і гноми, які під різними іменами були присутні у повір'ях і казках різних народів.
Гноми, що мешкали в Ірландії, були чарівними шевцями. Це були крихітні, зморщені старички зростом менше новонародженого немовляти. У Шотландії були гноми трохи вище - їх зріст складався близько 60 см. Вони вибирали собі дім на смак і селилися в ньому. Дочекавшись ночі, вони виходили з своїх укриттів і бралися за прибирання - мили посуд і робили іншу домашню роботу, а за платню брали лише миску сметани та скибку білого хліба.
Англійські гноми носили зелені камзоли і прості капелюхи і розважалися тим, що танцювали під музику цвіркунів і коників. У Скандинавії їх називали білими ельфами. Вони жили в лісах і полях, і простій смертний міг знайти дорогу до їх дому тільки в одну з чотирьох чарівних ночей в році: ніч літнього рівнодення, ніч напередодні 1-го травня, різдвяну ніч і в Хеллоуін (свято всіх святих, що відзначається восени).
Гноми, що жили в Німеччині, були вище зростом, так само, як англійські гобліни і скандінавські тролі.
Деякі чарівні істоти по росту і зовнішньому вигляду мало чим відрізнялися від людей. До їх числа відносяться і відомі всім лісовики, водяні і домовики.
Втім, слід пам'ятати, що дуже важко напевно описати прикмети гномів або інших чарівних створінь, адже вони так рідко попадалися людям на очі!
Пісня - це ознака життя кожного народу, кожної людини. Якщо людина співає - вона живе і насолоджується кожною подарованою їй хвилиною. Пісня передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Коли зникає пісня - помирає людська душа, людина втрачає зв язок з своїм внутрішнім світом, назавжди залишаючись лише з матеріальними цінностями . Тому так важливо берегти пісню, бо пісня - це душа народу.
У давні часи люди вірили в те, що на землі живе безліч незвичайних істот, що володіють секретами чарівництва. До таких істот належали і гноми, які під різними іменами були присутні у повір'ях і казках різних народів.
Гноми, що мешкали в Ірландії, були чарівними шевцями. Це були крихітні, зморщені старички зростом менше новонародженого немовляти. У Шотландії були гноми трохи вище - їх зріст складався близько 60 см. Вони вибирали собі дім на смак і селилися в ньому. Дочекавшись ночі, вони виходили з своїх укриттів і бралися за прибирання - мили посуд і робили іншу домашню роботу, а за платню брали лише миску сметани та скибку білого хліба.
Англійські гноми носили зелені камзоли і прості капелюхи і розважалися тим, що танцювали під музику цвіркунів і коників. У Скандинавії їх називали білими ельфами. Вони жили в лісах і полях, і простій смертний міг знайти дорогу до їх дому тільки в одну з чотирьох чарівних ночей в році: ніч літнього рівнодення, ніч напередодні 1-го травня, різдвяну ніч і в Хеллоуін (свято всіх святих, що відзначається восени).
Гноми, що жили в Німеччині, були вище зростом, так само, як англійські гобліни і скандінавські тролі.
Деякі чарівні істоти по росту і зовнішньому вигляду мало чим відрізнялися від людей. До їх числа відносяться і відомі всім лісовики, водяні і домовики.
Втім, слід пам'ятати, що дуже важко напевно описати прикмети гномів або інших чарівних створінь, адже вони так рідко попадалися людям на очі!
Объяснение: