Пригодницько-історичний роман Володимира Рутківського «Сині води» 1. Охарактеризуйте Гирича як ватажка. Яким він був насправді? Як до нього
ставилися інші?
2. Про що свідчить те, що ватага Гирича спершу думала допомагати татарським
вершникам, а не руським втікачам?
3. Навіщо Гирич забрав Дмитра й хотів вилікувати?
4. Що снилося Петрикові?
5. Хто й чому допоміг Дмитрові перерізати мотузку, якою були зв'язані його руки?
6. Чому річку називали Іржавицею?
7. Що Зейнула подарував Тимкові?
8. Що чи кого бачив у гарячці дядько Дмитро?
9. Хто зварив трави, щоб вилікувати дядька Дмитра?
10. Що сталося з матір'ю і дружиною (жінкою) дядька Дмитра?
11. Визначте тему роману.
12. Визначте ідею роману.​

Характеристика образу «Климка» Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка  а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.

ОТВЕТ: АВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави — Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший — становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на ґрунті усної народної словесності, слов'янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До наших днів дійшло два види пам'яток давньоруської літератури: перекладні та оригінальні. Із прийняттям християнства, будівництвом храмів і запровадженням шкільної освіти зростає попит на християнську церковну літературу, богослужебні книги, що й обумовило виникнення перекладної літератури (біблійні книги, апокрифи, „житія”, патерики й ін.). Перекладна література приходила на Русь головним чином із Візантії. Процес перенесення, „вживления” чужоземних пам'яток сприяв не тільки культурному збагаченню наших предків, засвоєнню ними філософського, культурного, морально-етичного досвіду інших народів, а й стимулював

Объяснение: