Пригодницько-історичний роман Володимира Рутківського «Сині води» 1. Охарактеризуйте Гирича як ватажка. Яким він був насправді? Як до нього
ставилися інші?
2. Про що свідчить те, що ватага Гирича спершу думала допомагати татарським
вершникам, а не руським втікачам?
3. Навіщо Гирич забрав Дмитра й хотів вилікувати?
4. Що снилося Петрикові?
5. Хто й чому допоміг Дмитрові перерізати мотузку, якою були зв'язані його руки?
6. Чому річку називали Іржавицею?
7. Що Зейнула подарував Тимкові?
8. Що чи кого бачив у гарячці дядько Дмитро?
9. Хто зварив трави, щоб вилікувати дядька Дмитра?
10. Що сталося з матір'ю і дружиною (жінкою) дядька Дмитра?
11. Визначте тему роману.
12. Визначте ідею роману.​

У рішенні ЮНЕСКО про святкування 800-річчя "Слова" було сказано, що воно поряд з найвидатнішими творами давніх літератур впливає на всезагальний літературний процес, закладені в ньому ідеї миру і гуманізму відіграють велику роль у формуванні світової духовної культури…
Історія відкриття. Граф Олексій Мусін-Пушкін1 купив оригінал «Слова…» в архімандрита Преображенського (Ярославського монастиря) Іоїля Биковського; підготував до друку текст й опублікував 1800 року в Санкт-Петербурзі. Проте рукопис і більшість друкованих примірників «Слова…» згоріли під час московської пожежі 1812 року.

Історія створення українського гімну починається 1862 року, коли український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна».

Одразу після написання вірша його поклав на музику друг і однодумець П. Чубинського М. Лисенко. Створена на його мелодію пісня набула певного поширення на Наддніпрянщині і час від часу звучала до початку XX ст. Згодом музику до вірша П. Чубинського створив і К. Стеценко. Проте остаточно пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» утвердилась у свідомості українського народу саме в співавторстві П.Чубинського і М. Вербицького.
На хвилі піднесення українського патріотичного і духовного життя на в 60-х роках XIX ст. в одному із львівських журналів було надруковано вірш «Ще не вмерла Україна». Цей вірш сподобався М. Вербицькому своїм патріотичним змістом, легкістю форми, і він поклав його на музику спочатку як солоспів у супроводі гітари. Згодом М. Вербицький зробив із пісні- солоспіву хорову композицію.