Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гекзаметр, верлібр, п'ятисто-повий вірш тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На зламі 19-20-х століть, використовуючи сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.
Творчість Лесі Українки відіграла велику роль у розвитку вітчизняної і світової культури. Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв — людей з допитливим розумом і палким серцем. Могутній талант, відданий служінню народові, глибоке проникнення в найістотніші питання доби, висока професійна культура — все це поставило Лесю Українку в ряди найвидатніших поетів світу.
«Демократичний зміст, гуманістичний пафос її творчості, висота духовності й інтелекту, заявлені в характері трактування вічних, загальнолюдських проблем (і літературних, і культурних), — все це повсякчас приваблювало читача і піднімало її слово до рівня світових вершинних зразків.»
Ця драма нібито звернена до сучасності. Проблема незалежності, що стояла перед Україною в XVII століття, співзвучна минулому століттю, нашим болям і сподіванням, історичному вибору, зробленому українським народом 16 липня 1990 p., коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет республіки.
На смерть Лесі Українки преса одностайно відгукнулася некрологами і статтями, рідні поетеси й українські видання в Києві отримала велику кількість телеграм і листів із виразами співчуття. Високо оцінила творчість Лесі Українки, наголошуючи на її зв'язку з робітничим рухом, більшовицька газета «Правда». Почуття горя і непоправної втрати охопило всю Україну.
Твори Лесі Українки перекладено мовами багатьох народів світу, зокрема російською, грузинською, німецькою, абхазькою.
Споруджено пам'ятник і відкрито музей Лесі Українки у грузинському місті Сурамі, де вона жила і померла, її ім'ям названо вулиці в Сурамі та Тбілісі. Пам'ятник українській поетесі встановлено в Батумі. Ім'я Лесі Українки присвоєно багатьом театрам, інститутам, заводам, бібліотекам, школам, вулицям.
Кращими митцями світу створюються балети, романси, пісні на тексти поезій Лесі Українки, художниками ілюструються її твори.
На честь 100-річчя від дня народження поетеси в нашій країні було ухвалено постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки за кращий літературний твір для дітей.
1973 р. в Києві відкрито пам'ятник Лесі Українці.
Польський критик Флоріан Неуважний в столітні роковини з дня народження Лесі Українки говорив про світову велич поетеси:
«Ціле життя — щоденно — вона жила і творила для майбутньої справедливої і вільної України, освітлюючи своєю творчістю і біографією наше сьогодні, викликаючи в своїх земляків і за межами України подив, пошану і почуття щастя від того, що існують такі, як вона, творці і люди».
Гармонія – це певний тип міри , де якісні протилежності перебувають в якісній єдності і цілісності . Ми часто замислюємось про своє душевне самопочуття , намагаємось зрозуміти чи врівноважені гармонійні тереза . Та в чому ж полягає суть цього терміну ? На мою думку , вміння співіснувати з людьми , співчувати , розуміти , допомагати робить нас «чистішими» , мудрішими, добрішими , звертає увагу людей - ти стаєш комусь потрібний і розумієш , що у цьому житті тобі відведена неабияка роль. Це , власне, щастя. А чи не є щастя наслідком гармонії ? Адже коли людина спокійна вона не має тягаря на душі, їй підвласне все. Не раз у журналі чи то газеті мені випадала можливість прочитати слова про те , що тіла й душа перебувають у повній гармонії. Це означає , що людина цінує себе, свої якості , її тіло – це як доповнення душі, її довершеність. Гармонію душі можна порівняти з гармонією природи і людини.
Останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . Але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. Тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. Кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. То чи це не є щастям? Хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією?
Кожен із нас намагається відірвати ласий шматочок від загального щастя . Усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . І, не важливо, коли це станеться . Можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. Невідомо хто нам його дає чи Бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. Цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? На мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. Але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія .
Коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. Це і є гармонія та щастя . Це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними .
Сьогодні багато людей не є щасливими. Якщо спитати у них чому? Вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є відсутність гармонії душі. Ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх.
Один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. Чому ? Просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. Віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. Тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.
Творчість Лесі Українки відіграла велику роль у розвитку вітчизняної і світової культури. Поетеса привнесла в українську літературу багатий духовний світ своїх героїв — людей з допитливим розумом і палким серцем. Могутній талант, відданий служінню народові, глибоке проникнення в найістотніші питання доби, висока професійна культура — все це поставило Лесю Українку в ряди найвидатніших поетів світу.
«Демократичний зміст, гуманістичний пафос її творчості, висота духовності й інтелекту, заявлені в характері трактування вічних, загальнолюдських проблем (і літературних, і культурних), — все це повсякчас приваблювало читача і піднімало її слово до рівня світових вершинних зразків.»
Ця драма нібито звернена до сучасності. Проблема незалежності, що стояла перед Україною в XVII століття, співзвучна минулому століттю, нашим болям і сподіванням, історичному вибору, зробленому українським народом 16 липня 1990 p., коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет республіки.
На смерть Лесі Українки преса одностайно відгукнулася некрологами і статтями, рідні поетеси й українські видання в Києві отримала велику кількість телеграм і листів із виразами співчуття. Високо оцінила творчість Лесі Українки, наголошуючи на її зв'язку з робітничим рухом, більшовицька газета «Правда». Почуття горя і непоправної втрати охопило всю Україну.
Твори Лесі Українки перекладено мовами багатьох народів світу, зокрема російською, грузинською, німецькою, абхазькою.
Споруджено пам'ятник і відкрито музей Лесі Українки у грузинському місті Сурамі, де вона жила і померла, її ім'ям названо вулиці в Сурамі та Тбілісі. Пам'ятник українській поетесі встановлено в Батумі. Ім'я Лесі Українки присвоєно багатьом театрам, інститутам, заводам, бібліотекам, школам, вулицям.
Кращими митцями світу створюються балети, романси, пісні на тексти поезій Лесі Українки, художниками ілюструються її твори.
На честь 100-річчя від дня народження поетеси в нашій країні було ухвалено постанову про заснування щорічної літературної премії імені Лесі Українки за кращий літературний твір для дітей.
1973 р. в Києві відкрито пам'ятник Лесі Українці.
Польський критик Флоріан Неуважний в столітні роковини з дня народження Лесі Українки говорив про світову велич поетеси:
«Ціле життя — щоденно — вона жила і творила для майбутньої справедливої і вільної України, освітлюючи своєю творчістю і біографією наше сьогодні, викликаючи в своїх земляків і за межами України подив, пошану і почуття щастя від того, що існують такі, як вона, творці і люди».
Останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . Але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. Тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. Кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. То чи це не є щастям? Хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією?
Кожен із нас намагається відірвати ласий шматочок від загального щастя . Усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . І, не важливо, коли це станеться . Можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. Невідомо хто нам його дає чи Бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. Цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? На мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. Але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія .
Коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. Це і є гармонія та щастя . Це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними .
Сьогодні багато людей не є щасливими. Якщо спитати у них чому? Вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є відсутність гармонії душі. Ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх.
Один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. Чому ? Просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. Віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. Тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.