WWW2017WWW

19.08.2022 00:43 •  Українська література

Прийшла зима й засипала снігом поля і ліси, міста і села. прийшов дід мороз і закував кригою ріки, ставки, озера. поглянеш — дахи білі, земля біла, небо сіре, а з неба сніг, як крупа манна, сиплеться. холодно, сумно. нема краси. чи ж до неї зимі, коли стільки снігу для хуртовин приготувати треба? а діду морозу — морозцю міцнішого додати? побачили це дочки зими, три сестрички, коси сріблясті, очі зоряні, і задумалися. блакитноокою весною, зеленим літом, багряною осінню бачать вони землю з свого далекого кришталевого палацу на півночі в красі незрівнянній. всі ці пори року переливаються різними барвами. а білій зимі як бути? і надумали: найстарша, майстриня уміла, сплела дивне мереживо з білих та срібних ниток і накинула його на кущі та дерева, на паркани та кожну травинку. і людям це так , що й слова нові для нього придумали: іней та паморозь. середня сестричка кроїти візерунки любила. стала вона вирізувати їх із снігу й осипати ними землю. і полетіли вони, заіскрились в променях сонця. люди руками сплеснули від захвату! і назвали їх сніжинками. а наймолодша краще за всіх малювала квіти, дерева, трави. взяла вона відерце з крижаною фарбою, срібний пензлик і пішла розмальовувати вікна в будинках. тільки здалось їй цього замало. вибрала вона найніжніші барви у сонця-батечка: блакитну, рожеву і почала рано-вранці розфарбовувати небо на сході. небо велике — стомилась. вдень відпочивала, а надвечір і другу найкращу свою картину закінчила. фарби яскраві, гарячі вибирала. й стали з’являтись на небі ранками і вечорами разом із сонечком картини молодшої сестрички-художниці. земля, куди не кинь оком, біла, а небо над нею переливається найтоншими відтінками. і чим дужчий мороз, тим яскравіші фарби. з того часу і взимку стало красиво. хоч і холодно, але полюбили люди зиму за її красу незрівнянну, створену трьома сестрами-майстринями. составить план