Українська пі вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. з давніх-давен уславилася україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. михайло стельмах писав, що пісня є українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя. ми знаємо так докладно античну історію, історію римської держави, бо її оспівали славетні поети — гомер, овідій, вергілій. наша ж історія, як сказала ліна костенко у романі "маруся чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". так, і піснями. а нашими гомерами були народні співці — кобзарі. до нас дійшли імена найталановитіших із них. це остап вересай, федір кушнерик, євген у давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. найталановитіші з них — полтавчанка маруся чурай, козак семен климовський. плине час. народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. у моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. я чула їх змалку від бабусі, мами. пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. наша пісня буде жити вічно. тарас шевченко пророчо сказав про це так: наша дума, наша пісня не вмре, не загине. от де, люди, наша слава, слава україни.
Писати літературні твори Галина Курій почала ще зі шкільного віку. Уперше ім'я «Галина Малик» шістнадцятилітня поетеса використала для публікації віршів. Першою адресаткою текстів для дітей стала донька письменниці.
Письменниця добре пам'ятає, як вона сприймала світ у дитинстві, усі власні дитячі відчуття. Тому її вірші для дітей легкі, з простими, інколи зовсім неочікуваними, сюжетами, різножанрові.
Пише українською і російською мовами, перекладає з болгарської. Вперше її вірші опублікувала "Закарпатська правда" у жовтні 1967 року. Друкувалася в обласних та республіканських газетах "Молодь України", "Сільські вісті", "Зірка", "Вісті України", журналах "Малятко", "Барвінок", "Перець", "Початкова школа", "Прапор", "Радянська жінка", "Веселка", колективних збірниках "Дзвінке джерело", "Первоцвіт", "Веселий ярмарок".[1]
Згодом Галина Малик почала писати казкові повісті для дітей, головні герої яких діти та підлітки. З персонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди, відбуваються небезпечні та радісні події: твої ровесники — діти потрапляють у казкову країну, а то мешканці казкових країн потрапляють у наше реальне життя. А ще, коли читаєш повісті та п'єси письменниці, здається, що їх авторка знаходиться серед своїх героїв і разом з ними переживає все описане у книжках.
За повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О. Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, головної героїні цих повістей, уже познайомились читачі Іспанії, Італії, Франції, Німеччини та інших країн. А за повість «Злочинці з паралельного світу», Галині Малик було присуджено звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки 2003 року. Галина Малик — член Національної спілки письменників України з 1991 року.
Письменниця є також авторкою книжок: «Пантлик і Фузя», «Пантлик і Фузя сперечаються», «Пантлик і Фузя купують годинника», «Пригоди Іванка і Беркутка», «Як ти народився» та збірки перекладів з російської мови Даниїла Хармса «Я тепер автомобіль».
У 2007 році Галина Миколаївна відзначена літературною премією ім. Ф. Потушняка за книги казок для дітей «Пригоди в зачарованому місті» (Тернопіль, 2006) та «Сміятись заборонено» (Київ, 2005).
У 2019 році в рамках фестивалю «Азбукове Королівство Магів і Янголів.Країна Драконів» у Музеї книги і друкарства України Галина Малик презентувала книжку «Мандри та подвиги лицаря Горчика». За жанром – це лицарський роман-дилогія, пародія-буф для дітей, що складається із двох частин: «Мандри та подвиги хитромудрого переможця Дванадцятиголового Змія лицаря Горчика, його банконосця Третього Зайвого та красуні Каролі» та «Мандри та подвиги лицаря Горчика та Бузинової Царівни Бусі на острові Зміїному та у морі Скіфському».
Писати літературні твори Галина Курій почала ще зі шкільного віку. Уперше ім'я «Галина Малик» шістнадцятилітня поетеса використала для публікації віршів. Першою адресаткою текстів для дітей стала донька письменниці.
Письменниця добре пам'ятає, як вона сприймала світ у дитинстві, усі власні дитячі відчуття. Тому її вірші для дітей легкі, з простими, інколи зовсім неочікуваними, сюжетами, різножанрові.
Пише українською і російською мовами, перекладає з болгарської. Вперше її вірші опублікувала "Закарпатська правда" у жовтні 1967 року. Друкувалася в обласних та республіканських газетах "Молодь України", "Сільські вісті", "Зірка", "Вісті України", журналах "Малятко", "Барвінок", "Перець", "Початкова школа", "Прапор", "Радянська жінка", "Веселка", колективних збірниках "Дзвінке джерело", "Первоцвіт", "Веселий ярмарок".[1]
Згодом Галина Малик почала писати казкові повісті для дітей, головні герої яких діти та підлітки. З персонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди, відбуваються небезпечні та радісні події: твої ровесники — діти потрапляють у казкову країну, а то мешканці казкових країн потрапляють у наше реальне життя. А ще, коли читаєш повісті та п'єси письменниці, здається, що їх авторка знаходиться серед своїх героїв і разом з ними переживає все описане у книжках.
За повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О. Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, головної героїні цих повістей, уже познайомились читачі Іспанії, Італії, Франції, Німеччини та інших країн. А за повість «Злочинці з паралельного світу», Галині Малик було присуджено звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки 2003 року. Галина Малик — член Національної спілки письменників України з 1991 року.
Письменниця є також авторкою книжок: «Пантлик і Фузя», «Пантлик і Фузя сперечаються», «Пантлик і Фузя купують годинника», «Пригоди Іванка і Беркутка», «Як ти народився» та збірки перекладів з російської мови Даниїла Хармса «Я тепер автомобіль».
У 2007 році Галина Миколаївна відзначена літературною премією ім. Ф. Потушняка за книги казок для дітей «Пригоди в зачарованому місті» (Тернопіль, 2006) та «Сміятись заборонено» (Київ, 2005).
У 2019 році в рамках фестивалю «Азбукове Королівство Магів і Янголів.Країна Драконів» у Музеї книги і друкарства України Галина Малик презентувала книжку «Мандри та подвиги лицаря Горчика». За жанром – це лицарський роман-дилогія, пародія-буф для дітей, що складається із двох частин: «Мандри та подвиги хитромудрого переможця Дванадцятиголового Змія лицаря Горчика, його банконосця Третього Зайвого та красуні Каролі» та «Мандри та подвиги лицаря Горчика та Бузинової Царівни Бусі на острові Зміїному та у морі Скіфському».