найбільш відомим художнім твором івана франка на історичну тему є повість «захар беркут». написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. у повісті змальовано наших далеких предків — українських верховинців із тухольської долини, які зуміли героїчно оборонити рідний край від жорстоких татаро-монголів. у зображенні історичного минулого письменникові художня вигадка та народна творчість, зокрема відома в галичині і в закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.
героями повісті є мудрий ватажок тухольської громади захар беркут, його мужній син максим, жителі селища тухля, підступний тугар вовк, його дочка мирослава. найбільше сподобався та запам'ятався мені образ мирослави.
мирослава змальована франком як казкова лісова принцеса, незвичайна та дивовижна.
це молода дівчина, що рано втратила матір, знала лише любов і турботу батька — тугара вовка. можливо, саме тому мирославі до вподоби «чоловічі» інтереси — приміром, полювання на ведмедя: «батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. але попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим » згодом ми довідуємося, що героїня має неабияку силу характеру: зрозумівши, що її батько — зрадник, залишає його й воює проти нього та монголів разом із тухольською громадою. дівчина просить захара беркута прийняти її за дочку.
можна зробити висновок, що для мирослави головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління й серце. увесь час вона серед вояків - тухольців: приносить захару беркуту звістку про сина, передає його поради, бере активну участь у боротьбі з ворогами, навчає тухольців робити метавки, лікує поранених. не дивно, що саме така дівчина покохала відчайдушного й сміливого максима, захарового сина. вона зізнається йому в коханні, клянеться у вірності. навіть коли максим опинився в полоні, мирослава, ризикуючи, йде до ворожого табору, пропонує хлопцю тікати, а сама хоче залишитися замість нього. доля виявилася прихильною до закоханих: вони з гідністю переносять усі випробування та єднаються в пару.
повість «захар беркут» нагадує про те, що за щастя завжди треба боротися.
автобіографічні мотиви у вірші т. шевченка "і виріс я на чужині"
у безсмертних творах тараса шевченка відбилися спалахи збройних повстань народу проти гнобителів; у його поезії є відблиск вод дніпра, спалахи сонця, яке заходить за обрій. поет-борець, поет-революціонер, поет-патріот. скільки переживань, скільки випробувань було на шляху видатного поета! 1848 року під час перебування поета на острові кос-арал був написаний вірш "і виріс я на чужині". це був час, коли шевченка було заарештовано за участь у кирило-мефодіївському товаристві. при обшуці знайшли рукописний зошит під назвою "три літа" з революційними поезіями. особливу увагу жандарми звернули на поему "сон". саме цей твір і був основним обвинуваченням і причиною виключно суворого покарання шевченка. і тільки у травні 1848 року поет трохи полегшено зітхнув. його прикомандирували до експедиції з обслідування аральського моря. керівники наукової експедиції дуже добре поставилися до політичного засланця та відомого поета.
так і з'явився цей вірш. поет згадує своє дитинство, чужину. тарас навчався у петербурзі, а до того малим хлопчиком пан енгельгардт вивіз його як козачка. сирота, якому ні до кого було прихилити голови. коли тарасикові було 9 років, померла мама. це вона "на свічку богу заробляла, поклони тяжкії б'" а в 11 років шевченко втратив і батька. набагато пізніше виявив поет тих, хто винен у смерті батьків, в тому, що "аж страх погано у тім хорошому селі". деякі "писаки" змальовували україну в рожевих романтичних фарбах, а поет зміг дати відповідь у своїх рядках:
і не в однім отім селі,
а скрізь на-славній україні
людей у ярма запрягли
пани лукаві
багата, розкішна природа україни зображується на тлі страшенних злиднів людських, панщини.
ответ: мої враження від повісті "захар беркут"
найбільш відомим художнім твором івана франка на історичну тему є повість «захар беркут». написана вона була 1822 року, але й сьогодні, на початку третього тисячоліття, цікавить і бентежить читача. у повісті змальовано наших далеких предків — українських верховинців із тухольської долини, які зуміли героїчно оборонити рідний край від жорстоких татаро-монголів. у зображенні історичного минулого письменникові художня вигадка та народна творчість, зокрема відома в галичині і в закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.
героями повісті є мудрий ватажок тухольської громади захар беркут, його мужній син максим, жителі селища тухля, підступний тугар вовк, його дочка мирослава. найбільше сподобався та запам'ятався мені образ мирослави.
мирослава змальована франком як казкова лісова принцеса, незвичайна та дивовижна.
це молода дівчина, що рано втратила матір, знала лише любов і турботу батька — тугара вовка. можливо, саме тому мирославі до вподоби «чоловічі» інтереси — приміром, полювання на ведмедя: «батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. але попри все те мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим » згодом ми довідуємося, що героїня має неабияку силу характеру: зрозумівши, що її батько — зрадник, залишає його й воює проти нього та монголів разом із тухольською громадою. дівчина просить захара беркута прийняти її за дочку.
можна зробити висновок, що для мирослави головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління й серце. увесь час вона серед вояків - тухольців: приносить захару беркуту звістку про сина, передає його поради, бере активну участь у боротьбі з ворогами, навчає тухольців робити метавки, лікує поранених. не дивно, що саме така дівчина покохала відчайдушного й сміливого максима, захарового сина. вона зізнається йому в коханні, клянеться у вірності. навіть коли максим опинився в полоні, мирослава, ризикуючи, йде до ворожого табору, пропонує хлопцю тікати, а сама хоче залишитися замість нього. доля виявилася прихильною до закоханих: вони з гідністю переносять усі випробування та єднаються в пару.
повість «захар беркут» нагадує про те, що за щастя завжди треба боротися.
объяснение:
автобіографічні мотиви у вірші т. шевченка "і виріс я на чужині"
у безсмертних творах тараса шевченка відбилися спалахи збройних повстань народу проти гнобителів; у його поезії є відблиск вод дніпра, спалахи сонця, яке заходить за обрій. поет-борець, поет-революціонер, поет-патріот. скільки переживань, скільки випробувань було на шляху видатного поета! 1848 року під час перебування поета на острові кос-арал був написаний вірш "і виріс я на чужині". це був час, коли шевченка було заарештовано за участь у кирило-мефодіївському товаристві. при обшуці знайшли рукописний зошит під назвою "три літа" з революційними поезіями. особливу увагу жандарми звернули на поему "сон". саме цей твір і був основним обвинуваченням і причиною виключно суворого покарання шевченка. і тільки у травні 1848 року поет трохи полегшено зітхнув. його прикомандирували до експедиції з обслідування аральського моря. керівники наукової експедиції дуже добре поставилися до політичного засланця та відомого поета.
так і з'явився цей вірш. поет згадує своє дитинство, чужину. тарас навчався у петербурзі, а до того малим хлопчиком пан енгельгардт вивіз його як козачка. сирота, якому ні до кого було прихилити голови. коли тарасикові було 9 років, померла мама. це вона "на свічку богу заробляла, поклони тяжкії б'" а в 11 років шевченко втратив і батька. набагато пізніше виявив поет тих, хто винен у смерті батьків, в тому, що "аж страх погано у тім хорошому селі". деякі "писаки" змальовували україну в рожевих романтичних фарбах, а поет зміг дати відповідь у своїх рядках:
і не в однім отім селі,
а скрізь на-славній україні
людей у ярма запрягли
пани лукаві
багата, розкішна природа україни зображується на тлі страшенних злиднів людських, панщини.