1. Яку суму мав заплатити Герасим Калитка за 100 000 фальшивих грошей? "...купить за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих..."
2. На що в першу чергу він хотів їх потратити? Герасим мріяв купити у сусіда Смоквинова землю. цитата: "Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді я й Гершка обманю? Сам куплю у Смоквинова землю"
3. Де мав бути проведений обмін грішми між Герасимом та Невідомим? на вокзалі цитата: "Так у понєдєльнік увечері ви будете на вокзалі у тому місці, де для мужчін і для дам, — розумієте?"
4. Кого Герасим взяв собі у компаньйони? кума Савку. Цитата: Кращого компаньйона, як кум, не знайти!
5. За що Калитка розсердився на робітника Клима? За те, що він заховав собі ще з вечері окраєць хліба. Цитата: "Бійся бога! Хіба ти з'їси до обіда пів-хліба?"
6. Чому Герасим не дозволив дружині з наймичкою їхати до церкви кіньми? щоб коні не стомилися цитата: С.котина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, — гони в церкву.
7. На кому Калитка хотів одружити Романа? Як прийняли хлопця свати? на дочці Пузиря, але у будинку багатія Романа не пустили навіть у кімнату. цитата: Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней і на Пузиревих дівчат Та мене, тату, у горниці і не кликали, я на кухні й обідав.
8. Чому Герасим оженив сина на наймичці Мотрі, хоча спочатку був проти? Герасима образило відношення Пузиря до Романа, а також він хотів знайти причину, щоб відсвяткувати з кумом вдалий обмін фальшивих (на їхню думку) грошей. цитата: Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Я ніколи не гуляю, щоб не було подозріння. А от що: засватаю я Романа на Мотрі — от і буде причина нашій гульні
9. Яку угоду запропонував Герасиму єврей Гершко? Гершко запропонував позичити поміщику Смоквинову, який розорився, п"ять тисяч під заставу його землі. Гершко розуміє, що Смоквинов не зможе віддати ці гроші та ще й з процентами, а тому земля залишиться Герасиму. цитата: Смоквинов позичає на улучшеніє хазяйства п'ять тисяч! ... Яке там улучшеніє? Пхі! Между прочево, мне досконально звесно, що він уже п'ять імєнієв проїв. Ну, добре, нехай собі їсть!… Давайте єму п'ять тисячов під закладну, візьміть добрі проценти — і земля буде ваша.
10. Як Невідомому вдалося обдурити Герасима при покупці грошей? Замість фальшивих грошей Невідомий підсунув йому звичайний папір в пачках, з яких " тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага".
11. Яким вчинком Калитка зреагував на те, що його ошукали? Герасим з розпачу намагався покінчити життя самогубством.
12. Як ви вважаєте, чи зможе головний герой змиритися з втратою грошей? На мій погляд, Герасим з часом все ж таки зрозуміє, що гроші не вартують того, щоб назавжди втратити своє життя.
Що ще треба для щастя? Дедалі частіше я замислююсь над питанням: «Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?» Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною. А це, перш за все, — чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння гаряче відгукнутися на’чужий біль, прагнення до захистити будь-кого: чи то пташеня, чи сиву людину, рідну матусю чи незнайомця. Це і захоплення красою природи, і бажання самому створювати прекрасне. І над усім цим височіє сувора вимогливість до себе, до власних вчинків. Я дуже вдячна своїм батькам, які виховали у мені прагнення жити по совісті, не соромлячись своїх думок і вчинків. Та однаково щодня я стикаюсь із ситуаціями, коли важко встояти перед якоюсь спокусою. Пам’ятаєте, що було написано зсередини на каблучці царя Соломона? «І це мине». Цей вислів мені дуже допомагає — я часто пригадую його у хвилини спокуси. Вона, ця спокуса, мине, хибний вчинок буде зроблено. Але ж як потім бути із власною совістю, з душею?.. Отакий я винайшла б боротьби з власними недоліками. Та як же важко усвідомлювати своє безсилля перед недоліками у суспільному житті! Інколи хочеться заплющити очі, щоб не бачити жебраків, лиходіїв, заткнути вуха, щоб не чути лайки, сховатися, щоб не стикатися з несправедливістю, не бути ошуканим власними ідеалами, прищепленими дорослими! Ось, мабуть, коли вперше з подивом зіставляєш гармонію духовної краси людини і прояви ницих вад суспільства. Звісно, у своєму віці я не можу втручатися у вирішення «дорослих» справ, бо не достатньо в них розуміюсь. Але хіба усе так кришталево прекрасне у житті моїх однолітків? Хіба немає у нас, старшокласників початку XXI століття, вад, які ми самі в змозі виправити? Я навіть міркую так: якщо доросла людина скоїла злочин, то і у своєму дитинстві вона теж у чомусь хибила. От і виходить, що ні я, ні мої однолітки вже зараз не повинні, просто не мають права бути байдужими гачами суспільних недоліків (хай поки що на рівні свого віку). А як настане час, нам не буде соромно за свою пасивність, бездіяльність. Це буде, я впевнена, час втілення наших найкращих мрій у життя. Я припускаю, що для багатьох, можливо, це будуть суто особисті мрії. Але головне — це те, заради чого ти прийшов у цей світ: удосконалення людства, поліпшення його життя. Власними вчинками ти мусиш довести, що твоя зірка запалала недаремно (я вірю у леґенду, за якою народження людини знаменується народженням зірки). І нехай це лише красива легенд а, але твоя зірка, як Данкове серце, повинна світити людям, випромінюючи добро. …А поки ми ще просто школяра. Зі своїми захопленнями, уподобаннями, із своїми улюбленими (і не дуже) справами й обов’язками. Я, наприклад, дуже люблю танцювальне мистецтво, вже багато років відвідую танцювальний ансамбль. Коли кружляєш у веселому танку, здається, що весь світ радіє разом із тобою — і тоді хочеться зробити його ще щасливішим. І я вірю, що зможу втілити цю мрію у життя. Для цього я намагаюся добре вчитися, вдосконалювати свої знання, щоб у майбутньому стати досвідченим фахівцем, приносити користь суспільству. А якщо здійсниться моя мрія стати журналістом, я намагатимусь своїм правдивим словом збуджувати у людей найкращі почуття, закликаючи їх догідних вчинків.
Відповідь:
1. Яку суму мав заплатити Герасим Калитка за 100 000 фальшивих грошей? "...купить за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих..."
2. На що в першу чергу він хотів їх потратити? Герасим мріяв купити у сусіда Смоквинова землю. цитата: "Коли б тілько кум благополучно розміняв, а тоді я й Гершка обманю? Сам куплю у Смоквинова землю"
3. Де мав бути проведений обмін грішми між Герасимом та Невідомим? на вокзалі цитата: "Так у понєдєльнік увечері ви будете на вокзалі у тому місці, де для мужчін і для дам, — розумієте?"
4. Кого Герасим взяв собі у компаньйони? кума Савку. Цитата: Кращого компаньйона, як кум, не знайти!
5. За що Калитка розсердився на робітника Клима? За те, що він заховав собі ще з вечері окраєць хліба. Цитата: "Бійся бога! Хіба ти з'їси до обіда пів-хліба?"
6. Чому Герасим не дозволив дружині з наймичкою їхати до церкви кіньми? щоб коні не стомилися цитата: С.котина гроші коштує, вона цілий тиждень робить на нас, а в неділю, що мала б відпочить, — гони в церкву.
7. На кому Калитка хотів одружити Романа? Як прийняли хлопця свати? на дочці Пузиря, але у будинку багатія Романа не пустили навіть у кімнату. цитата: Тю! Та я їду свиней купувать, ну, а як за одним заходом подивлюся на свиней і на Пузиревих дівчат Та мене, тату, у горниці і не кликали, я на кухні й обідав.
8. Чому Герасим оженив сина на наймичці Мотрі, хоча спочатку був проти? Герасима образило відношення Пузиря до Романа, а також він хотів знайти причину, щоб відсвяткувати з кумом вдалий обмін фальшивих (на їхню думку) грошей. цитата: Обідив Пузир Романа! Не закликав у хату, так я женю Романа на Мотрі. Я ніколи не гуляю, щоб не було подозріння. А от що: засватаю я Романа на Мотрі — от і буде причина нашій гульні
9. Яку угоду запропонував Герасиму єврей Гершко? Гершко запропонував позичити поміщику Смоквинову, який розорився, п"ять тисяч під заставу його землі. Гершко розуміє, що Смоквинов не зможе віддати ці гроші та ще й з процентами, а тому земля залишиться Герасиму. цитата: Смоквинов позичає на улучшеніє хазяйства п'ять тисяч! ... Яке там улучшеніє? Пхі! Между прочево, мне досконально звесно, що він уже п'ять імєнієв проїв. Ну, добре, нехай собі їсть!… Давайте єму п'ять тисячов під закладну, візьміть добрі проценти — і земля буде ваша.
10. Як Невідомому вдалося обдурити Герасима при покупці грошей? Замість фальшивих грошей Невідомий підсунув йому звичайний папір в пачках, з яких " тілько на трьох пачках спереду і ззаду наклеєні гроші, а то все чиста бумага".
11. Яким вчинком Калитка зреагував на те, що його ошукали? Герасим з розпачу намагався покінчити життя самогубством.
12. Як ви вважаєте, чи зможе головний герой змиритися з втратою грошей? На мій погляд, Герасим з часом все ж таки зрозуміє, що гроші не вартують того, щоб назавжди втратити своє життя.
Пояснення:
Дедалі частіше я замислююсь над питанням: «Для чого я прийшла у цей світ, у чому сенс мого існування? Що корисного можу зробити людям? Чим прикрасити рідну землю?» Саме так: прикрасити, а не байдуже пройти нею! Але, щоб бути корисним, творити добро й красу, слід, на мою думку, мати щиру і красиву душу, бути високоморальною людиною. А це, перш за все, — чисті думки, прагнення, вчинки і совість. Це і глибока повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння гаряче відгукнутися на’чужий біль, прагнення до захистити будь-кого: чи то пташеня, чи сиву людину, рідну матусю чи незнайомця. Це і захоплення красою природи, і бажання самому створювати прекрасне. І над усім цим височіє сувора вимогливість до себе, до власних вчинків. Я дуже вдячна своїм батькам, які виховали у мені прагнення жити по совісті, не соромлячись своїх думок і вчинків. Та однаково щодня я стикаюсь із ситуаціями, коли важко встояти перед якоюсь спокусою. Пам’ятаєте, що було написано зсередини на каблучці царя Соломона? «І це мине». Цей вислів мені дуже допомагає — я часто пригадую його у хвилини спокуси. Вона, ця спокуса, мине, хибний вчинок буде зроблено. Але ж як потім бути із власною совістю, з душею?.. Отакий я винайшла б боротьби з власними недоліками. Та як же важко усвідомлювати своє безсилля перед недоліками у суспільному житті! Інколи хочеться заплющити очі, щоб не бачити жебраків, лиходіїв, заткнути вуха, щоб не чути лайки, сховатися, щоб не стикатися з несправедливістю, не бути ошуканим власними ідеалами, прищепленими дорослими! Ось, мабуть, коли вперше з подивом зіставляєш гармонію духовної краси людини і прояви ницих вад суспільства. Звісно, у своєму віці я не можу втручатися у вирішення «дорослих» справ, бо не достатньо в них розуміюсь. Але хіба усе так кришталево прекрасне у житті моїх однолітків? Хіба немає у нас, старшокласників початку XXI століття, вад, які ми самі в змозі виправити? Я навіть міркую так: якщо доросла людина скоїла злочин, то і у своєму дитинстві вона теж у чомусь хибила. От і виходить, що ні я, ні мої однолітки вже зараз не повинні, просто не мають права бути байдужими гачами суспільних недоліків (хай поки що на рівні свого віку). А як настане час, нам не буде соромно за свою пасивність, бездіяльність. Це буде, я впевнена, час втілення наших найкращих мрій у життя. Я припускаю, що для багатьох, можливо, це будуть суто особисті мрії. Але головне — це те, заради чого ти прийшов у цей світ: удосконалення людства, поліпшення його життя. Власними вчинками ти мусиш довести, що твоя зірка запалала недаремно (я вірю у леґенду, за якою народження людини знаменується народженням зірки). І нехай це лише красива легенд а, але твоя зірка, як Данкове серце, повинна світити людям, випромінюючи добро. …А поки ми ще просто школяра. Зі своїми захопленнями, уподобаннями, із своїми улюбленими (і не дуже) справами й обов’язками. Я, наприклад, дуже люблю танцювальне мистецтво, вже багато років відвідую танцювальний ансамбль. Коли кружляєш у веселому танку, здається, що весь світ радіє разом із тобою — і тоді хочеться зробити його ще щасливішим. І я вірю, що зможу втілити цю мрію у життя. Для цього я намагаюся добре вчитися, вдосконалювати свої знання, щоб у майбутньому стати досвідченим фахівцем, приносити користь суспільству. А якщо здійсниться моя мрія стати журналістом, я намагатимусь своїм правдивим словом збуджувати у людей найкращі почуття, закликаючи їх догідних вчинків.