"За сестрою" — історична пригодницька повість українського письменника Андрія Чайковського, написана ним 1907 року.
Видавництво Львів
Жанр
Героїко-романтична повість.
Тема
Вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Головна думка
Уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»); захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»); засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблематика
Порушені проблеми:
добра і зла
батьків і дітей
вірності та зради
чесності та підлості
доброти і жорстокості
віри та зневіри
життя і смерті
Герої твору
Головний герой: Павлусь. Другорядні герої: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Гануся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Композиція твору
Експозиція
Розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка
Напад на село татар.
Розвиток дії
Від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Гануся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація
Очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка
Девлет-Гірей знаходить Ганусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Про що я думаю коли я читаю двох видатних письменників, громадських діячів, яких знає кожен українець з раннього дитинства. На перший погляд, вони абсолютно різні за будь-яким критерієм: періоду і місцем проживання, обставинам, при яких почали творчу діяльність, стилю творів, характерам. Світ побачив творчість Тараса Григоровича на кілька десятиліть раніше, ніж Лесі Українки. Великий Кобзар ріс кріпаком, став сиротою в дитинстві і жив скромно, а Леся була вільною від народження і мала велику, досить заможну сім'ю. Що ж насправді я вувствую коли читаю з невераятни твори?
Тому, хто знайомий з творчістю обох, помітний загальний провідний мотив захоплення батьківщиною і мотив незламної віри в силу волі. Леся Українка боролася з важкою хворобою за життя, Шевченко відстоював власні переконання, особисту свободу. я відчуваю що і він, і вона могли провести життя зовсім інакше, не намагаючись проявити себе в літературі. Адже Шевченкова спадщина, окрім літературних творів, налічує кілька десятків малярних ескізів та повноцінних картин. Але головне - у віршах і поемах.
Леся Українка була більш схильна описувати красу природи, в першу чергу рідного краю. Важливе місце в її творчості займає опис власної боротьби з хворобою, бажання жити. Я вважаю, що ця горда жінка до останнього вірила в краще, не здавалася і була прикладом для інших.
Я думаю, хоча і тематика дещо відрізнялася, але кожен з них намагався висловити свою життєву позицію таким чином. Висновок тут очевидний: сенс життя двох видатних людей полягав у їхній творчості. а також в ув'язненні я хотіла б сказати що я шалено
Загальна інформація
"За сестрою" — історична пригодницька повість українського письменника Андрія Чайковського, написана ним 1907 року.
Видавництво Львів
Жанр
Героїко-романтична повість.
Тема
Вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Головна думка
Уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»); захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»); засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблематика
Порушені проблеми:
добра і зла
батьків і дітей
вірності та зради
чесності та підлості
доброти і жорстокості
віри та зневіри
життя і смерті
Герої твору
Головний герой: Павлусь. Другорядні герої: дід Андрій, батько Степан, мати Палажка, старший брат Петро, сестра Гануся, козаки Семен Непорадний, старий козак дід Панас, козацький сотник Андрій Недоля, козацький ватажок Остап Тріска, татарський невільник Остап Швидкий, харциз Карим, татарин Гусейн, татарський купець Сулейман-ефенді, син його Мустафа-ефенді, служник Ібрагім, старшина над конюхами Муйо, син татарського хана Мустафа-ага та його батько татарський хан Девлет-Гірей Ібрагім та інші.
Композиція твору
Експозиція
Розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка
Напад на село татар.
Розвиток дії
Від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Гануся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація
Очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка
Девлет-Гірей знаходить Ганусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Про що я думаю коли я читаю двох видатних письменників, громадських діячів, яких знає кожен українець з раннього дитинства. На перший погляд, вони абсолютно різні за будь-яким критерієм: періоду і місцем проживання, обставинам, при яких почали творчу діяльність, стилю творів, характерам. Світ побачив творчість Тараса Григоровича на кілька десятиліть раніше, ніж Лесі Українки. Великий Кобзар ріс кріпаком, став сиротою в дитинстві і жив скромно, а Леся була вільною від народження і мала велику, досить заможну сім'ю. Що ж насправді я вувствую коли читаю з невераятни твори?
Тому, хто знайомий з творчістю обох, помітний загальний провідний мотив захоплення батьківщиною і мотив незламної віри в силу волі. Леся Українка боролася з важкою хворобою за життя, Шевченко відстоював власні переконання, особисту свободу. я відчуваю що і він, і вона могли провести життя зовсім інакше, не намагаючись проявити себе в літературі. Адже Шевченкова спадщина, окрім літературних творів, налічує кілька десятків малярних ескізів та повноцінних картин. Але головне - у віршах і поемах.
Леся Українка була більш схильна описувати красу природи, в першу чергу рідного краю. Важливе місце в її творчості займає опис власної боротьби з хворобою, бажання жити. Я вважаю, що ця горда жінка до останнього вірила в краще, не здавалася і була прикладом для інших.
Я думаю, хоча і тематика дещо відрізнялася, але кожен з них намагався висловити свою життєву позицію таким чином. Висновок тут очевидний: сенс життя двох видатних людей полягав у їхній творчості. а також в ув'язненні я хотіла б сказати що я шалено
Объяснение: