Прочитай думки про патріотизм американського письменника дж. сантаяни і українського письменника юрія липи. чи не суперечать вони одна одній? що означає бути патріотом для тебе? свою відповідь обґрунтуй. • ногами людина повинна врости в землю своєї вітчизни, але очі її нехай увесь світ (дж.  сантаяна). • це ж така нормальна річ — визнавати свій край за середину світу (юрій липа).

        Важко описати що таке щастя взагалі. І також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. Це, напевне, той стан душі коли  світ навколо  в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Як приємно робити щасливим інших, дарувати своє добро, допомагати і просто усвідомлювати, що в наших власних силах зробити своє життя і життя інших хоч трішки кращим. 

    У оповіданні Олекси Стороженка “Скарб” щастя само прийшло до лежня Павлуся, який нічого не робив, а тільки спав. Але то умовне щастя, за ним стояла важка праця інших людей ради задоволення Павлуся. А от в оповіданні “Цвіт щастя” Б.Лепкого маленький хлопчик сам вирішив шукати  загадкову квітку щастя, хоч вона, за розповідями матусі, далеко. Він глибоко вірить у чарівну силу квітки щастя, прагне її знайти, не боїться жодних перешкод; він мрійник. Герой пізнає життя, не залишає надії знайти квітку щастя. Вже сам пошук робить його щасливим.

        Отже, не мою думку, щастя - це найцініший скраб, і звичайно ті люди справді щасливі, яким щастя дістається важкою працею.

Цитатна характеристика:

-  «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;

- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;

-  «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;

- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;

-  «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…

-  «…бере і в свого, і в чужого»;

-  «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;

-  «Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;