1. Чим різняться фольклор і авторська література?• 2. Назвіть основні жанри епічного і драматичного фольклору.• 3. На які жанрові форми поділяється народна лірика?• 4. Прикмети яких епох збереглися в народному весіллі?• 5. Які язичницькі та християнські традиції переплелися у весільно • 6. У яких етапах весільного обряду переважає сум, у яких – радість?• 7. Які символічні образи використовують у піснях, пов’язаних з випіканням короваю?• 8. Що символізує гільце?• 9. Доберіть якомога більше епітетів і порівнянь, що характеризу ють нареченого і наречену у весільних піснях.• 10. Прочитайте народні пісні про родинне життя, дослідіть основні мотиви та поетику цих творів.• 11. Прочитайте вдовині пісні. Який образ жінки постає в них? Яки ми художніми засобами його створено?• 12. Які основні стильові особливості пісень про кохання? Доберіть власні приклади для їх характеристики.• 13. Дайте визначення поняття «балада». Проілюструйте кожну жан рово стильову ознаку балади самостійно дібраними прикладами.• 14. Чому фольклорист Олексій Дей назвав балади «епосом нещас них людських доль»?• 15. Проаналізуйте мотиви, символіку й поетику кількох самостійно дібраних родинно побутових та історичних балад.• 16. Доберіть якомога більше народних пісень, у яких використано символічний образ Дунаю.• 17. Проаналізуйте пісні, які починаються паралелізмами. Де це можливо, з’ясуйте їхню символіку.• 18. Доберіть п’ять балад, у яких використовуються пейзажі, по ясніть їхнє символічне значення.• 19. Поясніть, чому твір «Цвіте терен, цвіте терен» – лірична пісня, а «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» – балада.• 20. Пам’ятаючи, що текст без мелодії – лише половина народної пісні, прослухайте кілька пісень про кохання і балад у запису чи в живому виконанні. Як мелодія допомагає розкрити мотив пісні?• 21. Які риси української душі яскраво виявилися в народних піснях? Проілюструйте конкретними прикладами.Творчі завдання 1. Перечитайте пісні про кохання. Який ідеал дівчини і парубка постає з цих творів? Як народ розуміє сутність справжньої любові? Свої міркування ілюструйте текс тами пісень. 2. Детально вивчивши народну творчість, прокоментуй те висловлювання діячів культури про українську пісню. Проілюст руйте їх конкретними прикладами. 3. Уважно перечитайте чи прослу хайте пісню «Сонце низенько, вечір близенько». Як український національний характер позначився на змісті та формі цього твору? ВОт тебе План ))
Усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.
Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.
Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.
Основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як "Втеча трьох братів із города Озова", "Отаман Максим Старий", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.
Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "За річкою вогні горять", "В Цариграді на риночку".
Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.
Усна народна творчість — це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.
Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.
Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію — думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.
Основний пафос дум — оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як "Втеча трьох братів із города Озова", "Отаман Максим Старий", "Іван Богун", "Хмельницький та Барабаш", "Олекса Попович" стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.
Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих — нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як "Зажурилась Україна, бо нічим прожити", "За річкою вогні горять", "В Цариграді на риночку".
Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.