Прочитай уривок з оповідання Б. Лепкого Цвіт щастя.. Знайди в поданому уривку епітети, метафори, порівняння, познач ïх літерами Е, М, П. У кімнаті було ясно. Місячне сяйво лилося крiзь вікна й обливало своїм синявим кольором усі стіни, двері, образи на стінах і цілу обстановку. Під вікном у городі співав соловей, здалека вiд ставу надходив хлюпіт води. Раз у раз котилася вона дрiбненькими, як морщини на старечiм лиці, хвилями і вдаряла об греблю і берег

1) У романі порушено суспільно значущі соціальні проблеми, тому за характером він соціальний. Крім того, соціальні процеси зображено через психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси глибокий психологізм. Отже, це яскраво виражений соціально-психологічний роман. Поява соціально-психологічного роману засвідчує зрілість літератури й культури того чи того народу. Отже, жанр «Хіба ревуть воли» соціально-психологічний роман. Соціально-психологічний роман – роман, у якому суспільно значущі події і соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань. Основні риси жанру соціально-психологічного роману: — зображення людини в складних формах життєвого процесу; — багатоплановість сюжету; — охоплення долі ряду дійових осіб; — великий обсяг.

Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті «Гуси-лебеді летять» розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.

Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.

Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово «насіння» взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.

Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.