Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади.. Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль гаючи, як горить його рідна Тухля.
Усна народна творчiсть словесна частина складних явищ народноï культури, якi нерiдко поєднують у цiлiсному комплексi рiзнi види й форми творчоï дiяльностi (слово, музику, хореографiю тощо). На означення таких явищ європейська наукова традицiя пропонує термiн фольклор, що в перекладi з англiйськоï означає народнi знання, народна мудрiсть. Науку про усну народну творчiсть називають фольклористикою.Украïнська народна творчiсть це дуже цiкавий пласт нацiональноï культури, що вiдзначається багатством i жанровим розмаïттям.
До украïнського фольклору належать народнi пiснi, балади, рiзнi обряди, утому числi весiльнi, тощо. Найдавнiшим жанром народноï драми, яка теж є рiзновидом фольклору, вважаються обряди господарського (календарного) циклу. Дiйства ïх, що мали певне магiчне значення, супроводжувалися пiснями: це всiм вiдомi веснянки, колядки, щедрiвки. Украïнський народ завжди вважався народом, що особливо полюбляє щиру пiсню, влучну приказку, мудру казку. I саме народ створив усе це яскраве розмаïття, що має ємну назву фольклор.
Висновок. Твори усноï народноï творчостi тiсно пов'язанi з життям. Вони вiдзначаються багатством жанрiв i розмаïттям тем. Родинно- побутовi пiснi як вид лiричних пiсень вiддзеркалюють переживання, знайомi кожнiй людинi.
Загалом народна творчiсть явище багатовимiрне. Зберiгаючи iнформацiю про рiзноманiтнi прояви життя колективу, вона є своєрiдною яскравою версiєю духовноï iсторiï народу.
Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль гаючи, як горить його рідна Тухля.
культури, якi нерiдко поєднують у цiлiсному комплексi рiзнi види й
форми творчоï дiяльностi (слово, музику, хореографiю тощо). На
означення таких явищ європейська наукова традицiя пропонує
термiн фольклор, що в перекладi з англiйськоï означає народнi
знання, народна мудрiсть. Науку про усну народну творчiсть називають
фольклористикою.Украïнська народна творчiсть це дуже цiкавий пласт
нацiональноï культури, що вiдзначається багатством i жанровим
розмаïттям.
До украïнського фольклору належать народнi пiснi, балади, рiзнi
обряди, утому числi весiльнi, тощо. Найдавнiшим жанром народноï
драми, яка теж є рiзновидом фольклору, вважаються обряди
господарського (календарного) циклу. Дiйства ïх, що мали певне
магiчне значення, супроводжувалися пiснями: це всiм вiдомi веснянки,
колядки, щедрiвки. Украïнський народ завжди вважався народом, що
особливо полюбляє щиру пiсню, влучну приказку, мудру казку. I саме
народ створив усе це яскраве розмаïття, що має ємну
назву фольклор.
Висновок. Твори усноï народноï творчостi тiсно пов'язанi з
життям. Вони вiдзначаються багатством жанрiв i розмаïттям тем. Родинно-
побутовi пiснi як вид лiричних пiсень вiддзеркалюють переживання,
знайомi кожнiй людинi.
Загалом народна творчiсть явище багатовимiрне. Зберiгаючи iнформацiю про
рiзноманiтнi прояви життя колективу, вона є своєрiдною
яскравою версiєю духовноï iсторiï народу.