Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язується з поняттям
«Батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про
навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села,
лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг, боброва
хатка в тихоплинній заплаві, терпкий запах лісової конвалії – усе це овиди
нашого дитинства, наш духовний світ, з яким ми вирушали чи маємо
вирушати в життя. Знати, а тим паче берегти ці нетлінні критерії – наш
святий і непорушний обов’язок. Людина, котра не освоїла таких духовних
цінностей, не перейнялася любов’ю до природи, рано чи пізно стане
брутальним споживачем, опліснявіє міщанським практицизмом. Чи часто ми
замислювалися над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда,
призамулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов’їні переспіви,
зникли галасливі базари чаплинних колоній, рідко почуєш жайворонків? А
може, в цьому є і кожного з нас провина?
Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець боровика
ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках
лікарських рослин ми не рідко забуваємо, що висмикувати із землі – навічно
позбавляти свого родоводу. Адже розчавлена на квітці бджола вже ніколи не
запилить маточку, зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, вже
не стане на дорозі пісковому буревію…
Такі не вельми втішні приклади, на жаль, зустрічаються. І безпосередніми
винуватцями цього є ми самі, наші сусіди, діти. Звідки виростає, наче
чортополох, міщанське споживацтво? Звісно, од нашої байдужості,
нашої, м’яко кажучи, неосвіченості, нехлюйського ставлення до природи…
Ми іноді годинами можемо розповідати про далеку Амазонку, загадкову
Сахару, непрохідні джунглі, проте забуваємо про дніпрові кручі, карпатську
смереку, які поруч з нами, про унікальну пам’ятку історії, що заростає
бур’яном на околиці села чи міста. А між іншим, культура людини
складається з багатьох чинників, серед яких осібне місце займає наше
ставлення до природи.
(За В. Скуратівським)
– Визначте тему та основну думку прочитаного тексту.
– Визначте тип та стиль мовлення.
– Які проблеми порушує автор тексту?
– Перекажіть текст, сформулювавши позицію автора.
– Чи згодні Ви з точкою зору автора прочитаного тексту? Свою відповідь
аргументуйте, посилаючись на тексти художньої літератури.
Пам’ятник Батьківщина-мати – один з головних символів столиці України. Він є символом незламності народу, який переміг фашистських загарбників ціною мільйонів життів. Батьківщина-мати Києва здатна витримати потужний землетрус та ураган, як великий народ вистоїть перед найважчими випробуваннями й залишиться незламаним.
Статую було збудовано в 1981 році на території музейного комплексу, присвяченого історії України у Другій світовій війні. Спочатку планувалося, що монумент, виготовлений із запорізької нержавіючої сталі, покриють золотом. Однак пізніше від цієї ідеї відмовилися. Також з двох сторін від Батьківщини-матері повинна була спадати каскадом вода, яку форсували б кам’яні воїни.
В процес зведення меморіалу за міською легендою втрутилося духовенство. Висота пам’ятки історії була піддана корективам. На даний момент існує дві версії, пов’язані безпосередньо з Києво-Печерською Лаврою, які пояснюють, чому клинок у руках статуї виявився нижчим, ніж було задуманоЗ 2014 року по всій Україні проходить декомунізація. Вона покликана знищити всі символи і згадки про тоталітарну державу – СРСР. Масово зносяться пам’ятники Леніну, іншим радянським вождям. Вулиці, села і цілі міста знаходять нові назви.У список об’єктів, які підлягають декомунізації увійшов і музейний комплекс в Києві, присвячений Другій світовій війни. Батьківщина-мати є об’єктом культури. Тому знесення пам’ятника не планується. Натомість в ньому можуть бути проведені певні роботи: з щита необхідно прибрати герб СРСР. Технічну консультацію з цього питання надавав Інститут електрозварювання імені Патона. Співробітники цього ж інституту консультували творців Батьківщини-матері.Але все не просто, як здавалося на перший погляд. Згідно законодавства України, внесення змін до пам’ятника заборонено. Крім того, якщо герб прибрати, може статися деформація дуги, на якій в противазі закріплені руки статуї, що тримають щит і меч. Це призведе до руйнування всієї конструкції пам’ятника.
Поки вчені, історики, активісти й чиновники сперечаються, герб як і раніше знаходиться там, де він був встановлений більше ніж 35 років тому. А Батьківщина-мати, як і раніше грізно дивиться вдалину, залишаючись однією з головних визначних пам’яток столиці.
За всіх часів кожен народ мріяв про сильного, сміливого та розумного захисника. Саме тому в міфах різних народів з'являлися герої, завжди готові прийти на до скривдженим та беззахисним. Давні греки, або елліни, як вони себе називали, також мали свого уславленого героя. Ним був Геракл.
Геракл — син бога Зевса та смертної земної жінки Алкмени. Того дня, коли Геракл мав з'явитися на світ, Зевс заприсягнувся на зібранні богів, що немовля із його потомків, яке народиться цього дня перше, володарюватиме над Мікенами й іншими народами. Але дружина Зевса Гера пішла на хитрість. Вона затримала народження Геракла і прискорила появу Еврисфея. Так помстилася Гера Зевсові за його зраду. А спокутувати цей гріх довелося Гераклу. Щоб стати безсмертним, він змушений був служити слабкому, кволому боягузу впродовж дванадцяти років та здійснити дванадцять подвигів (два з них Еврисфей не зарахував). Геракл: дістав шкуру немейського лева, вбив лернейську гідру, вполював керинейську лань, приніс в Мікени ериманфського вепра, очистив Авгієві стайні, перебив стимфалійських птахів, привів критського бика, перегнав у Мікени кобилиць Діомеда, здобув донькам Еврисфея пояс цариці амазонок Іпполіти, пригнав у Мікени череду корів велетня Геріона, приніс золоті яблука Гесперид, здійснив подорож у підземне царство, щоб привести Еврисфею його сторожа — пса Цербера. Для здійснення цих подвигів потрібні були неабиякі сила, відвага, кмітливість. Гераклу й справді притаманні усі ці якості. До речі, ім'я "Геракл" означає "уславлений герой". Його подвиги стали улюбленою темою античного мистецтва. Відома статуя Геракла Фарнезе роботи Глікона. Епізоди з життя героя надихали на творчість відомих скульпторів, художників. Ім'я "Геракл" має ще одне значення: "завдяки Гері". Дійсно, все своє життя герой мав протистояти ненависті і заздрощам дружини Зевса і, мабуть, завдяки їй прославився. Шлях від героя до божества нелегкий. Але ж це є той шлях до ідеалу, якого так прагнули давні греки. Мені здається, що й кожен із нас має стати на цей шлях.