Прочитайте текст. Виконайте подані після нього завдання. Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язується з поняттям
«Батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про
навколишній світ. Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села,
лелече гніздо на клуні, жебонлива криничка при перехресті доріг, боброва
хатка в тихоплинній заплаві, терпкий запах лісової конвалії – усе це овиди
нашого дитинства, наш духовний світ, з яким ми вирушали чи маємо
вирушати в життя. Знати, а тим паче берегти ці нетлінні критерії – наш
святий і непорушний обов’язок. Людина, котра не освоїла таких духовних
цінностей, не перейнялася любов’ю до природи, рано чи пізно стане
брутальним споживачем, опліснявіє міщанським практицизмом. Чи часто ми
замислювалися над тим, чому околиці сіл збідніли на лелечі гнізда,
призамулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов’їні переспіви,
зникли галасливі базари чаплинних колоній, рідко почуєш жайворонків? А
може, в цьому є і кожного з нас провина?
Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець боровика
ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках
лікарських рослин ми не рідко забуваємо, що висмикувати із землі – навічно
позбавляти свого родоводу. Адже розчавлена на квітці бджола вже ніколи не
запилить маточку, зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, вже
не стане на дорозі пісковому буревію…
Такі не вельми втішні приклади, на жаль, зустрічаються. І безпосередніми
винуватцями цього є ми самі, наші сусіди, діти. Звідки виростає, наче
чортополох, міщанське споживацтво? Звісно, од нашої байдужості,
нашої, м’яко кажучи, неосвіченості, нехлюйського ставлення до природи…
Ми іноді годинами можемо розповідати про далеку Амазонку, загадкову
Сахару, непрохідні джунглі, проте забуваємо про дніпрові кручі, карпатську
смереку, які поруч з нами, про унікальну пам’ятку історії, що заростає
бур’яном на околиці села чи міста. А між іншим, культура людини
складається з багатьох чинників, серед яких осібне місце займає наше
ставлення до природи.
(За В. Скуратівським)
– Визначте тему та основну думку прочитаного тексту.
– Визначте тип та стиль мовлення.
– Які проблеми порушує автор тексту?
– Перекажіть текст, сформулювавши позицію автора.
– Чи згодні Ви з точкою зору автора прочитаного тексту? Свою відповідь
аргументуйте, посилаючись на тексти художньої літератури.
Объяснение:
вже вже півтора століття діти й дорослі зате чуються двома книжками Льюїса Керролла про про пригоди дівчинки ім'я Аліса пригоди аліси в країні див так крізь дзеркало й що там побачила Аліса або Аліса в задзеркаллі книжки аж ніяк не застаріли до цих пір хоча перша з них була написана у1865 а друга 1871
Головна героїня твору пригоди аліси в країні див англійська дівчинка Аліса віком семи років. добре добре вихована, звикла звикла чемно поводитися. вона ввічлива з усіма героями твору, навіть з найдивовижнішими мешканцями країн див. крім крім того Аліса дуже смілива, кмітлива кмітлива і допитлива дівчинка. попавши у країну, де все є незвичним, вона нерозгублюється і намагається зрозуміти, що там до чого
Історики та літературознавці вважають, що що по образом Аліса була реальна дівчинка, яку звали Аліса Ліддел. з з сім'єю ліддел льюїс керролл був знайомий. казку про алісу в країні див автор вигадав на прогулянці на човні щоб розважити трьох сестер ліддел, одною з яких була Аліса.
Відповідь:
У першу збірку творів Лесі Українки “На крилах пісень” увійшла чудова поема “Давня казка”. Цю поему вона написала у 1893 році. На ту пору Леся Українка вже була зрілим поетом. Своє місце як митець, письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства – серед робітників. У поемі “Давня казка” і йдеться про роль поета і його творів в суспільному житті. Тому головний герой цього твору – поет.
Зовнішній портрет свого героя поетеса зображує так:
На обличчі у поета
Не цвіла урода гожа,
Хоч не був він теж поганий, –
От собі – людина Божа!..
Його звичайною зовнішністю, та ще й Фізичним нездужанням, поетеса підкреслює, що краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка оспівує талант свого героя: його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За цю незвичайну здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь.
Пояснення: