Прочитайте текст і виконайте завдання. Таємниця усмішки Джоконди
«Джоконда» — найзагадковіший твір Леонардо да Вінчі.
І досі не з’ясовано, кого насправді зображено на картині, чому ця жінка в жалобі й водночас усміхається, що хотів сказати людству цією роботою майстер.
Про «Джоконду» напевне відомо лише те, що її написано на початку XVI століття. Спочатку вважали, що на картині зображено портрет Мони Лізи — дружини багатого флорентійського купця. Згодом з’явилися інші версії про те, що то булане дружина, а чоловік, що Леонардо створив автопортрет.
Версії й досі виникають час від часу.
Сприймали «Джоконду» теж по-різному. Протягом віків ставлення до неї змінювалося. Одні вважали її красивою, інші — потворною, треті — мстивою, четверті — доброю.
Завдяки узагальненню, характерній особливості творчості художника, «Джоконда» сприймається як образ людини взагалі, і кожний бачить у ній те, що йому близьке, що хвилює, болить. Тобто вона в одному образі уособила все людство з його минулим і майбутнім, жіночим і чоловічим началами, миттєвим і вічним, тривалою боротьбою між добром і злом (За Є. Богатом).
Л. да Вінчі. Джоконда
A. Визначте стиль тексту.
Б. Яка тема й мікротеми тексту? (Усно).
B. Допишіть кінцівку в робочий зошит, висловивши свою думку щодо загадки зображеної на картині особи (три-п’ять речень).
Порівняння: прямісінька, як стрілочка, очиці, як тернові ягідки, бровоньки,як на шнурочку.
Персоніфікації: нечистий таки вп’ять силу озьме, пiдцюкне й потягне низку добру до погибелi; сатана зна, чим пiдштрикнути.
Зменшено-пестливі суфікси: прямесенька, як стрілочка, чорнявенька; очі веселенькі; носочок пряменький; губоньки; зубоньки; рученята; зоренька; горобчик; ластiвочка; сердитенько.
Я - Софія 6 класс
жанр: ліро-епічна поема.
тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом івана підкови проти турецьких завойовників.
ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та івана підкови.
головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.
художні засоби.
епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.
порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в синопу, а у царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.
анафора: "було ", "високії ті ".
гіпербола: «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє», «висипали запорожці — лиман човни вкрили», «кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба».
сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».
контрасти: «було колись — запорожці вміли пановати». «минулося — осталися могили на полі».
звертання: «ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «добре, батьку, отамане»;
риторичне звертання: «грай же, море».
оклики: «ануте, хлоп'ята, на байдаки! », «море грає – ходім погуляти! », «… поїдем у гості! », «добре, батьку отамане! », «і вам! »
риторичні оклики: «грай же, море! », «нехай ворог гине! ».
паралелізм: «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє». «висипали запорожці – лиман човни вкрили».