І. Продовж речення. 1. Реалізм як творчий метод має такі ознаки: ……
2. Причиною негативних рис у душах українських селян, зокрема Кайдашів, автор вважає…..
ІІ. Дай розгорнуту (5 - 7 речень) відповідь на питання.
1. Чому Лаврін і Мелашка з повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» деградують і стають сварливими, дріб’язковими людьми?
2. Чи можна виправдати Чіпку з роману П.Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?
ІІІ. Напиши твір-мініатюру на одну з тем на вибір.
1. Що найбільше запало в душу після вивчення реалістичних творів другої половини ХІХ століття7
2. Мій улюблений герой (героїня) І.Нечуя-Левицького і Панаса Мирного.
3. Чому сучасному читачеві варто вивчати твори української класики.
Очень нужно(Кратко и понятно),Тот кто сделает красава, удаче тебе в жизни.
Я недавно читав твір Лесі Ворониної " Таємне товариство боягузів" . Це надзвичайно захоплююча історія про хлопчика Клима та його пригоди . Клим - боязкий , несміливий парубок , який дуже боїться свого друга Кактуса .Він оминав його , тікав , ховався від Сашка . І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ .Там він провів експеремент , який змінив хлопця .
Тепер він став сміливим , уже не боявся Сашка Смика , був впевнений у собі . Незважаючи на страх , який деколи до нього приходив , Клим завжди не відступав .Це доводить що він відважний і рішучий .Йому довелоя подорожувати машиною часу ,виконувати інструкції бабусі Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків .
Мені цей твір дуже сподобався. Але найбільше герой повісті . Я теж буду намагатися бути такою сміливою і рішучою , як він !
Тема: роздуми автора про божий дар, справжнє покликання людини. Ідея: кожна людина має самореалізуватися в житті. Художні засоби: Главное - ДЕЗИНФЕКЦИЯ! 99,9% защиты! Епітети: високі верхи, дитячі незамкнені очі, замала долоня. Метафора: пропекла борозну межи брів… Образи: ліричний герой, метафоричний образ зірки. Твір складається з восьми рядків. Римування: жив -очі – верхів ночі ⇒ перехресне (абаб). Метафоричний образ зірки набуває особливого звучання. Адже могло бути все буденним: «Може, так би невидимо й жив», та якось «липневої ночі впала зірка з високих верхів», коли ліричний герой ще був дитиною. І впала вона: «у дитячі незамкнені очі». А коли зірка «пропекла борозну межи брів», — це ніби остаточне закріплення дару, бо, за народним повір’ям, між бровами знаходиться так зване «третє око», воно є лише в людей, наділених особливими талантами. А те, що зірка «засіяла пам’ять золою», свідчить: віднині життя ліричного героя зміниться, він муситиме творити, бо «зола» не даватиме спокою: спалахуватиме, тлітиме, болітиме, і все це мусить бути виражено в божій іскрі — творах. Ліричний герой не зміг протистояти чи протестувати проти божого дарунку, він не міг навіть прикритися рукою, бо «долоня була замалою». Тож він ще з дитинства приречений писати, адже таке його покликання, такий дар він отримав із неба. Вірш зовсім невеликий за .обсягом, проте ємко й повно передає головну думку автора про самореаліза-цію людини. «Діва Обида…» Римарук аналіз Збірка – «Діва Обида». Жанр – медитація. У вірші розповідається про поєдинок над прірвою, який спричинює ще більш жорстокі поєдинки. Образи: Прірва – це образ смерті, образ темноти, чогось поганого, того, звідки вже немає вороття… Образ Діви Обиди – це духовний стан, стан речей та слів. Та водночас, це образ Діви Марії, матері Ісуса Христа. Складається вірш із шести катренів Римування – перехресне. Рима чоловіча. Віршовий розмір – тристопний дактиль (перша строфа). Друга строфа написана одностопним дактилем. Художні засоби: епітети: темні обидва, коханих облич, порвані сіті, траурна бинда, пекельних сторіч. риторичне питання: «Чом же ти ймення Обиди взяла, Діво Маріє?» діалектизм «бинда» (стрічка). Цей вірш змушує задуматися над людським життям, над тим, що треба в житті «годувати гарного вовка на своєму плечі», а поганого намагатися не підгодовувати, а навпаки, прогнати зі свого життя, аби не впасти у вічну прірву… «Радісно й покірно серед ночі…» Римарук аналіз Автор зображує священний вечір перед Різдвом. Віршовий розмір – п’ятистопний хорей. Рима жіноча Художні засоби: епітети – душі підземні, небесні, байдужі, гості довгождані, століття недоспані, метафори – голоси вибігають, провалитися в сон тощо. Радісно й покірно серед ночі вибігають голоси діточі навперейми вовочому виттю… Той, хто не сміється і не плача, – до божниці спиною: неначе прикликає предків на кутю. Він не має іншої мороки, він не чує – відчуває кроки: на снігу сліди! Та всі навспак… Де небесні, де підземні душі? Чом вони вдають, що їм байдужі музика і слово, мед і мак? У які глибини й високості йдуть повз нього довгождані гості? Скільки вже недоспаних століть, знаючи, що кожне з них – зимове, у поганськім беззаконні мови до божниці спиною стоїть? Голосіння вовче і дитяче… Той, хто не сміється і не плаче, провалився в сон, як у замет. Янгол схарапуджено літає, пошепки з холодних вуст читає: музика і слово…мак і мед…