Повість українського письменника Б. Харчука є притчею, яка має в собі багато фантастичних і казкових елементів. Але головна думка цього твору досить ясна для читачів. Автор повісті прагне своїх співвітчизників навчитися жити в гармонії з природою, невпинно трудитися заради добробуту суспільства, заради добробуту своєї родини, та боротися за здійснення своїх мрій. У нашому житті досить часто буває так, що по-справжньому неординарних і талановитих людей не розуміють, їх цураються, зневажають і ображають. Але вони все одно не відступаються від своїх мрій, свого бачення справедливості і добра, свого відношення до людей та прагнення зробити якнайбільш для суспільства. Наприклад, однією з одвічних мрій людства була мрія навчитися літати. І ця мрія здійснилася завдяки таким людям, як головний герой повісті Б. Харчука «Планетник».
Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці. Київський князь Ярослав правив Руською землею довго та вдало. Тому на Русі та в інших землях його прозвали Мудрим. Свою столицю — Київ — князь прикрасив не гірше від Константинополя. Три кам'яні брами вели до міста. Найкрасивіша з них називалась Золоті ворота, тому що позолочена мідь вкривала їх стулки. Дехто натякав князю на його марнотратство: навіщо та позолота? І навіщо церкву поставлено на пагорбі? Але князь Ярослав знав, що робив. Ворота — лице міста. Нехай усі — і чужоземці, і мандрівники, і друзі, та й вороги також — одразу бачать, який багатий, красивий та могутній Київ. Князь звів у місті нові храми: Георгіївський, бо християнське ім'я Ярослава було Георгій, та Іринівський, бо дружину Ярослава, шведську принцесу Інгігерду, охрестили Іриною. А головну церкву землі Руської, серце митрополії, він присвятив мудрості — Софії, якій поклонялися мешканці Візантії. Собор було закладено на місці переможної битви киян з печенігами. Йому було відведено найвище місце в місті. Перед мандрівником, через яку б браму він не увійшов до Києва, відкривався багатокупольний Софійський собор. Софія Київська була не тільки величною, але й живописною. Вона гармонійно розросталась у висоту і вшир. Храм не був біленим, як нині, а цегла, з якої його було збудовано, чергувалася з рожевим каменем, що прикрашало його стіни. Мозаїки Софії Київської спершу займали велику площу — шістсот сорок квадратних метрів, з яких збереглось тільки двісті шістдесят. Вони є найбільшим пам'ятником монументального мозаїчного живопису, що дійшов до нас у своїй первісній "расі. Фрески Софії збереглися менше, ніж мозаїки. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди. Майстерність виконання вражає. Сюжет, архітектурні форма та кольорова гама підкреслюють красу та витонченість біблейських сюжетів, які складають єдиний ансамбль. Вся архітектура храму, його внутрішнє живописне вбрання навіює думку про єдність влади земної та небесної, її велич та непорушність. Софія Київська — найважливіша історична пам'ятка часів Ярослава Мудрого. Вона також є найживописнішою в історії середньовіччя.
Але князь Ярослав знав, що робив. Ворота — лице міста. Нехай усі — і чужоземці, і мандрівники, і друзі, та й вороги також — одразу бачать, який багатий, красивий та могутній Київ.
Князь звів у місті нові храми: Георгіївський, бо християнське ім'я Ярослава було Георгій, та Іринівський, бо дружину Ярослава, шведську принцесу Інгігерду, охрестили Іриною. А головну церкву землі Руської, серце митрополії, він присвятив мудрості — Софії, якій поклонялися мешканці Візантії.
Собор було закладено на місці переможної битви киян з печенігами. Йому було відведено найвище місце в місті. Перед мандрівником, через яку б браму він не увійшов до Києва, відкривався багатокупольний Софійський собор. Софія Київська була не тільки величною, але й живописною. Вона гармонійно розросталась у висоту і вшир. Храм не був біленим, як нині, а цегла, з якої його було збудовано, чергувалася з рожевим каменем, що прикрашало його стіни.
Мозаїки Софії Київської спершу займали велику площу — шістсот сорок квадратних метрів, з яких збереглось тільки двісті шістдесят. Вони є найбільшим пам'ятником монументального мозаїчного живопису, що дійшов до нас у своїй первісній "расі.
Фрески Софії збереглися менше, ніж мозаїки. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Майстерність виконання вражає. Сюжет, архітектурні форма та кольорова гама підкреслюють красу та витонченість біблейських сюжетів, які складають єдиний ансамбль.
Вся архітектура храму, його внутрішнє живописне вбрання навіює думку про єдність влади земної та небесної, її велич та непорушність.
Софія Київська — найважливіша історична пам'ятка часів Ярослава Мудрого. Вона також є найживописнішою в історії середньовіччя.