На сьогоднішній день активність громадян, особливо тих, які позбавлені волі, із захисту своїх прав досить слабка. Не останню роль у цьому відіграє низька правова освіта населення. І якщо у містах, селищах ще якось проводиться правова освіта, то в місцях позбавлення волі з цим велика проблема. Доступ до правосуддя є фактично основною проблемою в сфері прав людини. Існує проблема захисту прав людей позбавлених волі, особливо у питаннях звернення до суду, оскільки послуги адвоката є непідйомними для цієї категорії населення. Сьогодні існує багато перешкод об’єктивного й суб’єктивного характеру, які заважають людям, що перебувають у місцях позбавлення волі, слідчих ізоляторах, а також котрі перебувають під слідством звертатися до суду та інших інстанцій за захистом своїх прав. У першу чергу, це низький рівень їх правової культури. До цього додається надвисока корупція, яка особливо процвітає у таких місцях, де кожен чиновник вважає себе паном, і достукатись до нього простій, не обізнаній людині у правових питаннях практично неможливо. Виникає необхідність широкої роз’яснювальної роботи з питань розповсюдження інформації про права людини, доступ до правосуддя та про питання захисту своїх прав та свобод особами позбавленими волі. Є необхідність навчити цих людей, через правову-просвітницьку діяльність, відстоювати свої права, відчути себе громадянами своєї держави, які можуть добитись справедливості. Тому на сьогодні дуже важливим кроком є створення груп активістів, які б могли надавати безкоштовну юридичну до ув'язненим у наданні консультацій правового характеру та у складанні процесуальних документів.
Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко.
Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й до Ліні Костенко стати талановитою особистістю.
Дівчинка Анна з її вірша "Кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.
Чому ж десятирічна "підсудна Анна стала перед судом"? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? Поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:
Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя.
Сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! В цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!
Ліна Костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. Таких можна назвати моральними дальтоніками. Ця алегорія проходить через весь текст вірша. Сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусідами" "від літератури", тому досить тривалий час вірші Л. Костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. Все, яку вірші: "Чаклунок ми караєм по закону".
Крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. Якщо героїня Ліни Костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". Як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!
Поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка Анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
І хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; Ліна Костенко закликає читача до оптимізму:
І раптом нявкнув кольоровий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! Але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!
На сьогоднішній день активність громадян, особливо тих, які позбавлені волі, із захисту своїх прав досить слабка. Не останню роль у цьому відіграє низька правова освіта населення. І якщо у містах, селищах ще якось проводиться правова освіта, то в місцях позбавлення волі з цим велика проблема. Доступ до правосуддя є фактично основною проблемою в сфері прав людини. Існує проблема захисту прав людей позбавлених волі, особливо у питаннях звернення до суду, оскільки послуги адвоката є непідйомними для цієї категорії населення. Сьогодні існує багато перешкод об’єктивного й суб’єктивного характеру, які заважають людям, що перебувають у місцях позбавлення волі, слідчих ізоляторах, а також котрі перебувають під слідством звертатися до суду та інших інстанцій за захистом своїх прав. У першу чергу, це низький рівень їх правової культури. До цього додається надвисока корупція, яка особливо процвітає у таких місцях, де кожен чиновник вважає себе паном, і достукатись до нього простій, не обізнаній людині у правових питаннях практично неможливо. Виникає необхідність широкої роз’яснювальної роботи з питань розповсюдження інформації про права людини, доступ до правосуддя та про питання захисту своїх прав та свобод особами позбавленими волі. Є необхідність навчити цих людей, через правову-просвітницьку діяльність, відстоювати свої права, відчути себе громадянами своєї держави, які можуть добитись справедливості. Тому на сьогодні дуже важливим кроком є створення груп активістів, які б могли надавати безкоштовну юридичну до ув'язненим у наданні консультацій правового характеру та у складанні процесуальних документів.
Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко.
Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й до Ліні Костенко стати талановитою особистістю.
Дівчинка Анна з її вірша "Кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.
Чому ж десятирічна "підсудна Анна стала перед судом"? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? Поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:
Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя.
Сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! В цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!
Ліна Костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. Таких можна назвати моральними дальтоніками. Ця алегорія проходить через весь текст вірша. Сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусідами" "від літератури", тому досить тривалий час вірші Л. Костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. Все, яку вірші: "Чаклунок ми караєм по закону".
Крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. Якщо героїня Ліни Костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". Як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!
Поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка Анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
І хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; Ліна Костенко закликає читача до оптимізму:
І раптом нявкнув кольоровий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! Але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!