Все ж таки це питання до твору Я. Стельмаха "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера".
1. Хлопці рушили до озера, бо мріяли вислідити чудовисько. Цитата: — Таки оселитися коло озера і самим простежити… за отим от…
2. Біля озера вранці друзі знайшли відбитки страшних лап. Цитата: На вогкому піску коло самої води хижо вимальовувались відбитки здоровенних і страшних лап.
3. Сергій запропонував назвати чудовисько, що живе у озері Митькозавром. Цитата: — Та ти не переживай, Митю, — заспокоїв я його. — Ти знаєш, що я придумав? Назвати оцього от, — показав на озеро, — котрий отут живе, Митькозавром. На твою честь.
4. Хлопці вирішили використати як приманку курку. Цитата: — Та гаразд уже, — охолов я. — А чому обов'язково комусь із нас? Може, курку? Нічим не гірша. Ворон же воно хрумає!
5. Друзі вирили яму, щоб піймати у неї чудовисько. Цитата: — А деякі племена, — на льоту вловив я Митькову думку, — риють на стежці, якою звірі ходять на водопій, здоровенну яму, а іноді ще й вбивають у дно загострену вгорі коляку, а яму прикривають гілками і листям чи піском. Іде собі якийсь лев чи хто, ступив на гілки і — готово! — Думки читаєш! — радо згукнув Митько. — Ми ці обидва поєднаємо.
6. До пастки потрапив дід Трохим, якого бабуся поросила віднести хлопцям молока. Цитата: — Та здається, — озвався сердитий голос діда Трохима, і над краєм ями з'явилась його голо-ва. — От чортяка, — мовив дід, вилізши нагору. — Мало в'язи не скрутив. І хто його таке ямище вирив?
Природа — то країна, де з'являється на світ кохання, де народжуються мелодії серця. Красу Полісся і ніжну любов відобразила Леся Українка в драмі-феєрії "Лісова пісня". У своєму творі письменниця возвеличила почуття кохання, що здатне міцно єднати душі і створити незримі струни між світом земним і якимсь іншим, загадковим, непізнанним, але існуючим навколо нас. Саме кохання, породжене природою, поєднує Мавку і Лукаша — лісовий дух і звичайного земного хлопця.
Ідею вічності справжнього-кохання втілила Леся Українка в образі Мавки. У серці цієї дівчини, незважаючи на бурі життя і страждання, які довелося їй зазнати, цвіла, мов квітка, любов, що розцвіла і стала вічним вогнем душі. Серце Мавки палало коханням, заради якого вона була здатна піти на самопожертву, терпіти муки земного світу, де панують обов'язки і численні забобони:
Відповідь:
Все ж таки це питання до твору Я. Стельмаха "Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера".
1. Хлопці рушили до озера, бо мріяли вислідити чудовисько. Цитата: — Таки оселитися коло озера і самим простежити… за отим от…
2. Біля озера вранці друзі знайшли відбитки страшних лап. Цитата: На вогкому піску коло самої води хижо вимальовувались відбитки здоровенних і страшних лап.
3. Сергій запропонував назвати чудовисько, що живе у озері Митькозавром. Цитата: — Та ти не переживай, Митю, — заспокоїв я його. — Ти знаєш, що я придумав? Назвати оцього от, — показав на озеро, — котрий отут живе, Митькозавром. На твою честь.
4. Хлопці вирішили використати як приманку курку. Цитата: — Та гаразд уже, — охолов я. — А чому обов'язково комусь із нас? Може, курку? Нічим не гірша. Ворон же воно хрумає!
5. Друзі вирили яму, щоб піймати у неї чудовисько. Цитата: — А деякі племена, — на льоту вловив я Митькову думку, — риють на стежці, якою звірі ходять на водопій, здоровенну яму, а іноді ще й вбивають у дно загострену вгорі коляку, а яму прикривають гілками і листям чи піском. Іде собі якийсь лев чи хто, ступив на гілки і — готово! — Думки читаєш! — радо згукнув Митько. — Ми ці обидва поєднаємо.
6. До пастки потрапив дід Трохим, якого бабуся поросила віднести хлопцям молока. Цитата: — Та здається, — озвався сердитий голос діда Трохима, і над краєм ями з'явилась його голо-ва. — От чортяка, — мовив дід, вилізши нагору. — Мало в'язи не скрутив. І хто його таке ямище вирив?
Пояснення:
Ідею вічності справжнього-кохання втілила Леся Українка в образі Мавки. У серці цієї дівчини, незважаючи на бурі життя і страждання, які довелося їй зазнати, цвіла, мов квітка, любов, що розцвіла і стала вічним вогнем душі. Серце Мавки палало коханням, заради якого вона була здатна піти на самопожертву, терпіти муки земного світу, де панують обов'язки і численні забобони: