Річна контрольна робота з української літератури
1. Зворушливе прощання матері з сином зображено у творі.
А "Засвіт встали козаченьки..."
Б "Дума про Марусю Богуславку"
В "Чи не той то Хміль..."
Г "Віють вітри..."
Д "Бондарівна"
2. В уривку зі "Слова про похід Ігорів" "Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць
збудила" йдеться про.
А Святослава
Б Ігоря
В Кончака
Г Всеволода
Д Овлура
3. "Щоб бути зачинателем нової української літератури - мало самого таланту: треба мати український хребет.
Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється і утверджує вільне людське право
- бути собою" - сказано про.
А Пантелеймона Куліша
Б Івана Франка
В Григорія Квітку-Основ'яненка
Г Івана Котляревського
Д Івана Франка
4. "Написати рідною мовою історичний роман, дотримуючись суворих правил форми, властивої цьому різновиду
епосу" - таке завдання поставив перед собою.
А Г. Квітка-Основ'яненко
Б П. Мирний
В П. Куліш
Г М. Коцюбинський
Д Григорій Сковорода
5. Парубок моторний / І хлопець хоть куди козак, / Удавсь на всеє зле проворний, / Завзятіший од всіх бурлак" -
сказано про персонажа
А поеми
Б балади
В драми
Г комедії
Д думи
6. Персонажів цього пам’ятника згадано в
(НЕ ТРЕБА)
А «Повісті минулих літ» (уривок про заснування Києва) Б «Повісті минулих літ» (уривок про напад хозарів)
В «Повісті минулих літ» (уривок про помсту княгині Ольги) Г «Думі про Марусю Богуславку»
Д «Слові про похід Ігорів»
7. «Нема на світі України, / Немає другого Дніпра, / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра», — докоряє
землякам
А Тарас Шевченко
Б Пантелеймон Куліш
В Іван Котляревський
Г Марко Вовчок
Д Іван Франко
8. Видатний український державний діяч, пам’ятник якому ви бачите на фото, є персонажем твору
(НЕ ТРЕБА)
А «De libertate» Б «Contra spem spero!» В «Гайдамаки» Г «Засвіт встали козаченьки» Д «Чорна рада»
9. Марко Вовчок — це псевдонім
А Л. Косач
Б О. Кандиби
В М. Вілінської
Г М. Фітільова
Д П. Губенка
10.«Мутен сон бачив у Києві на горах» герой «Слова про Ігорів похід»
А Володимир
Б Святослав
В Всеволод
Г Олег
Д Ігор
11.«Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж... перенесу своє горе», — говорить
своїй матері
А Маруся Дрот
Б Леся Череванівна
В Наталка Полтавка
Г Юнона
Д Галя Ґудзь
12.«Батьком української повісті» називають
А І. Котляревського
Б Г. Квітку-Основ’яненка
В П. Куліша
Г П. Мирного
Д М. Коцюбинського
13.«Чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, попротоптувані — і
пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадуватися, що воно щось не шабля аж горіла од золота; да й та
на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська», — це портрет
А Кирила Тура
Б Івана Шрама
В Якима Сомка
Г Матвія Гвинтовки
Д Івана Брюховецького
Объяснение:
Автор – Володимир Сосюра
Рік написання – 1944
Збірка – «Щоб сади шуміли»
Жанр: вірш-посилання
Літературний рід — лірика.
Вид лірики — громадянська (патріотична). Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.
Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.
Основна думка: любов до України є едністю з невід’ємних частин духовності людини Віршований розмір “Любіть Україну”: амфібрахій. Римування: перехресне. “Любіть Україну”
художні засоби Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, краса, вічно жива і нова, очі ніжно-карі, багряні стяги, хмари пурпурові, весни світлі і щирі, небо голубе. Порівняння – «як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води…», «як порох і як дим», «як та купина» Метафора «в просторів солодкому чарі» повтор – «любіть Україну», гіперболи – «без неї ніщо ми, як порох і дим», «люби її кожну хвилину», «вічні ми будемо з нею», персоніфікації – Україна «живе у стежках, у дібровах»; «в огні канонад, що на захід женуть чужинців…», «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь», «гудуть батареї», риторичні звертання «Любіть Україну!», «Юначе», «Дівчино!».
Объяснение:
Уже за першого періоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символів та уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівні тоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму для втілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність. Одним словом кажучи, Тарас Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Скажімо, перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки.
До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.
Драма «Назар Стодоля» (1843), створена на межі першого і другого періоду творчості Шевченка, є новим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у XVII столітті біля Чигирина. Розвиток дії подано в романтичному дусі, проте в п'єсі переважають риси реалістичного відтворення дійсності. Етнографічно-побутові картини увиразнюють історичний колорит. Сценічні якості драми забезпечили їй великий успіх, і вона досі входить до репертуару українських труп. На тему Шевченкової п'єси Костянтин Данькевич написав однойменну оперу (1960).