рівень (тести) (0,5б.) 1. Хто назвав В. Симоненка «лицарем на білому коні» в українській літературі? А) М. Рильський; Б) П. Тичина; В) О. Гончар; Г) В. Сосюра. 2. Що сиплють ночі в лимани в поезії В. Симоненка «Лебеді материнства»? А) рожеве пір’я; Б) зорі сургучеві; В) золоте сяйво. 3. Яким словом В. Симоненко підкреслює неповторність кожної людини в поезії «Ти знаєш, що ти — людина?»? А) інша; Б) особлива; В) єдина; Г) чарівна. 4. Що пропонує відкривати в «океані рідного народу» (поезія «Гей, нові Колумби й Магеллани») В. Симоненко? А) нові землі; Б) духовні острови; В) великі таланти; Г) дорогі скарби. 5. З якими почуттями зводили квартал полонені німці в новелі Л. Пономаренко «Гер переможений»? А) з любов’ю і розпачем; Б) зі страхом і байдужістю; В) із ненавистю й злістю. 6. Які прикраси виготовляв Фрідріх із цегли? А) намисто й підвіски; Б) сонця і квіти; В) кубики й кульки. 7. Що стало символом пам’яті про полоненого німця після його смерті? А) квітка нагідки; Б) цвіт вишні; В) гілка бузку; Г) гроно винограду. 8. Який предмет символізував успіх і щасливе майбутнє родини Ягід? А) сережки; Б) підвіска; В) коралі; Г) браслет. 9. Хто з роду Кулаківських накликав прокляття на нащадків? А) Яків; Б) Фрол; В) Васюня; Г) Гордій. 10. Врятування якої героїні стало запорукою ння роду Кулаківських? А) Катерини; Б) Франі; В) Горпини; Г) Клави. 2 рівень (2 б.) 1. Які почуття викликає у вас полонений німець Фрідріх? Аргументуйте відповідь. 2. Чи погоджуєтеся ви зі словами В. Симоненка, що необхідно «мріяти й шукати, доки жити»? (Поезія «Гей, нові Колумби й Магеллани») 3 рівень (3 б.) Напишіть міні-твір на тему: «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе».

Олександр Довженко «Ніч перед боєм» аналіз Жанр — оповідання Тема: Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки, розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв — захисників Вітчизни; Ідея: Уславлення героїчного подвигу народу. Головні герої: Петро Колодуб, Іван Дробот (онук діда Савки), Дід Платон Півторак, Борис Троянда, Дід Савко Основна думка: «Життя — бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» У цих словах діда Платона виражена основна думка твору. У такий б Довженко виявив своє бачення ситуації, пропагуючи таку необхідну на той час «науку ненависті». Її своєчасність та актуальність стверджує в оповіданні командир Петро Колодуб, від імені якого ведеться розповідь. Для нього, як і для багатьох відступаючих бійців, переправа через Десну стала справжнім духовним очищенням. Тоді, як сам про те розповідає, його охопив сором і розпач, зникли жаль і туга, натомість «нестерпний вогонь пропік наскрізь». Завдяки цьому вогню, що викресав дід Платон, тепер він, капітан Колодуб, «у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть». Найвищої емоційної напруги сповнений в оповіданні епізод незвичайної смерті мужніх дідів. Платон і Савка гинуть, потопивши посеред Десни свій човен, вщерть наповнений фашистами. Ця драматична сцена теж працює на основну ідею твору. Адже героїчний вчинок дідів — це приклад мужності та відваги для відступаючих бійців, це переконливе підтвердження істинності та щирості їхньої науки. Образи дідусів Платона і Савки у творі символізують невмирущий героїчний дух рідного народу. Невипадково для цієї ситуації письменник-романтик обрав саме « крайню» вікову категорію — старість. Вона якраз увиразнює кращі народні риси: глибоку мудрість, зневагу до смерті, сміливість, здатність до самопожертви в боротьбі з ворогом.

Відповідь:

ось

Пояснення:

Олена – головна героїня повісті “Людина” Ольги Кобилянської.  Дочка царсько-королівського лісового радника. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про “соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…”, відстоює “рівноправність між мужчиною і жінкою”. Це страшенно лякало батьків, викликало осуд у їхніх знайомих і товаришів, адже дівчина йшла проти всіх усталених поглядів та традицій, що існували у цьому провінційному містечку. Дівчата повинні були вивчати французьку мову, оволодівати музикою й танцями, готуватися повністю віддати себе у владу чоловікові. Мати й батько іншого шляху для Олени не бачили й не бажали.