З того часу Хух любили всі діти. Одного разу Хуха-Муховинка полетіла до ставка а там бідна берізка зхилилася. Хуха підійшла і вирівнила берізку, аж раптом берізка відповіла. -Дякую тобі! Хто ти і як тебе звати?- Запитала берізка у Хухи. -Я Хуха-Муховинка.- Відповіла Хуха. -Оце так несподіванка.- Зла відьма говорила що Хухи злі, а ти добра! -Що за відьма?- Запитала Хуха. -Зла чаклунка на ім'я Марка, вона ненавидить тварин і рослин. -А де вона живе?- Запитала знову Хуха. -По серед річки направо, а потім вздовж там хатинка чорна, велика. -Дякую тобі Берізко! - Відповіла Хуха і пішла до річки. Йде бачить річку, а там два крокодили охороняють річку від тих хто хоче бесплатно вимитись у ній. Підходить до них Хуха і каже. -Вибачте але мені треба піти до річки. -Візитка є?- Питають вони. -Ні немає.- Говорить вона. -Не можна!- Старший відповідає. -Будь ласка!- Хуха просить. -Тоді як що знайдеш 3 горіхи тоді можна! -Пішла вона і знайшла 2 горіхи, а потім третій. Підходить до них і дає. Повертає направо і бачить хатинку. А тут виходить відьма! - зла Хуха! До ть!- Закричала на до відьма. -Не кричіть я добра!- Сказала Хуха. -Не вірю всі Хухи погані! -Чому ви так думаєте?- Запитала Муховинка. -Тому що ... . Вибач я просто хочу бути доброю як ти, а мене бояться всі! -Нічого я вам до Відповіла Хуха-Муховинка. Від тоді Відьма стала доброю чаклункою і допомагала всім на світі!
Історія книги тісно пов’язана з розвитком писемності. У стародавні часи на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити.
Але необхідність записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникла у людей дуже давно.
Тому «сторінками» давніх книг ставали камені, стіни печер, щити воїнів. Писали на всьому. Згодом стародавні люди додумалися писати на глиняних табличках, які потім висушували і обпалювали на вогні. Але хіба багато можна було написати на цих сторінках? До того ж книги ці були важкі і некрасиві.
Коли, наприклад, якийсь вчений збирався в дорогу і брав з собою 2-3 такі «книги», для цього йому був потрібен цілий віз. Тому люди продовжували шукати матеріал, з якого б можна було виготовляти книги.
І знайшли … А сталося це в далекій Африці, де на берегах повноводних річок зростає багато папірусу. Одного разу стародавні єгиптяни виявили, що волокна цієї рослини перетворюються на сухі вузенькі стрічки, які, до того ж, добре вбирають фарбу. Ось так і з’явилися книги з папірусу. Окремі листи папірусу склеювали в довгу смугу – сувій. На таких сувоях, що досягали в довжину до 100 метрів, записували різні тексти. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але з часом такі книги «ламалися» і розсипалися.
Пізніше книги робили з тонкої козячої, овечої або телячої шкіри. Перша з них з’явилася в місті Пергамі у Малій Азії, тому й назвали такий папір пергамент. Перший папір виготовили в Китаї. З ХІІІ століття в Європі основним матеріалом стал папір.
З того часу Хух любили всі діти. Одного разу Хуха-Муховинка полетіла до ставка а там бідна берізка зхилилася. Хуха підійшла і вирівнила берізку, аж раптом берізка відповіла.
-Дякую тобі! Хто ти і як тебе звати?- Запитала берізка у Хухи.
-Я Хуха-Муховинка.- Відповіла Хуха.
-Оце так несподіванка.- Зла відьма говорила що Хухи злі, а ти добра!
-Що за відьма?- Запитала Хуха.
-Зла чаклунка на ім'я Марка, вона ненавидить тварин і рослин.
-А де вона живе?- Запитала знову Хуха.
-По серед річки направо, а потім вздовж там хатинка чорна, велика.
-Дякую тобі Берізко! - Відповіла Хуха і пішла до річки.
Йде бачить річку, а там два крокодили охороняють річку від тих хто хоче бесплатно вимитись у ній. Підходить до них Хуха і каже.
-Вибачте але мені треба піти до річки.
-Візитка є?- Питають вони.
-Ні немає.- Говорить вона.
-Не можна!- Старший відповідає.
-Будь ласка!- Хуха просить.
-Тоді як що знайдеш 3 горіхи тоді можна!
-Пішла вона і знайшла 2 горіхи, а потім третій. Підходить до них і дає. Повертає направо і бачить хатинку. А тут виходить відьма!
- зла Хуха! До ть!- Закричала на до відьма.
-Не кричіть я добра!- Сказала Хуха.
-Не вірю всі Хухи погані!
-Чому ви так думаєте?- Запитала Муховинка.
-Тому що ... . Вибач я просто хочу бути доброю як ти, а мене бояться всі!
-Нічого я вам до Відповіла Хуха-Муховинка. Від тоді Відьма стала доброю чаклункою і допомагала всім на світі!
Але необхідність записувати, передавати іншим якісь відомості, досвід, знання виникла у людей дуже давно.
Тому «сторінками» давніх книг ставали камені, стіни печер, щити воїнів. Писали на всьому.
Згодом стародавні люди додумалися писати на глиняних табличках, які потім висушували і обпалювали на вогні. Але хіба багато можна було написати на цих сторінках? До того ж книги ці були важкі і некрасиві.
Коли, наприклад, якийсь вчений збирався в дорогу і брав з собою 2-3 такі «книги», для цього йому був потрібен цілий віз. Тому люди продовжували шукати матеріал, з якого б можна було виготовляти книги.
І знайшли … А сталося це в далекій Африці, де на берегах повноводних річок зростає багато папірусу. Одного разу стародавні єгиптяни виявили, що волокна цієї рослини перетворюються на сухі вузенькі стрічки, які, до того ж, добре вбирають фарбу. Ось так і з’явилися книги з папірусу.
Окремі листи папірусу склеювали в довгу смугу – сувій. На таких сувоях, що досягали в довжину до 100 метрів, записували різні тексти. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але з часом такі книги «ламалися» і розсипалися.
Пізніше книги робили з тонкої козячої, овечої або телячої шкіри. Перша з них з’явилася в місті Пергамі у Малій Азії, тому й назвали такий папір пергамент.
Перший папір виготовили в Китаї.
З ХІІІ століття в Європі основним матеріалом стал папір.