головний герой п'єси — терентій пузир. це доволі обмежена людина. для нього найдорожче в житті — гроші. сільський багатій не замислюється над тим, чи буде щасливою його дочка соня, коли вийде заміж за василя чобота; не думає, як тяжко живеться його робітникам, змушеним давитися хлібом, схожим на камінь, глевким, як глина. дивуєшся, читаючи про те, що пузир готовий переступити через своїх рідних, керуючись єдиною метою — збагаченням. при цьому сам хазяїн ходить у старому залатаному халаті, якого давно пора пустити на ганчірки, і в кожусі, що вже „торохтить і сильно лоєм тхне“. єдине, на що пузир витрачає гроші, — це на те, що може його ще більше збагатити. мене обурює і засмучує, що цей сільський мільйонер — неосвічений, „дрімучий“, бідний духовно. до якого там меценатства його спонукати, коли він навіть не знає, хто такий котляревський, і, тим більше, не хоче давати грошей на спорудження пам'ятника українському митцеві.
Олеся Запорожець. Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами". "Як гарно ти пахнеш люистком!" "Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди". Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..." Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен. -а в чому ж? -У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки" "О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"
ответ:
головний герой п'єси — терентій пузир. це доволі обмежена людина. для нього найдорожче в житті — гроші. сільський багатій не замислюється над тим, чи буде щасливою його дочка соня, коли вийде заміж за василя чобота; не думає, як тяжко живеться його робітникам, змушеним давитися хлібом, схожим на камінь, глевким, як глина. дивуєшся, читаючи про те, що пузир готовий переступити через своїх рідних, керуючись єдиною метою — збагаченням. при цьому сам хазяїн ходить у старому залатаному халаті, якого давно пора пустити на ганчірки, і в кожусі, що вже „торохтить і сильно лоєм тхне“. єдине, на що пузир витрачає гроші, — це на те, що може його ще більше збагатити. мене обурює і засмучує, що цей сільський мільйонер — неосвічений, „дрімучий“, бідний духовно. до якого там меценатства його спонукати, коли він навіть не знає, хто такий котляревський, і, тим більше, не хоче давати грошей на спорудження пам'ятника українському митцеві.
объяснение:
Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами".
"Як гарно ти пахнеш люистком!"
"Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди".
Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..."
Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен.
-а в чому ж?
-У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки"
"О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"