Як всім відомо Прометей це боге вогню.Це був дуже відомий бог у свої часи.Його вважали дуже сильним,могучим і також хітрим.Якось вкрав Прометей вогонь,у свого найкрашого друга Гефеста, для людей.Цим самим він пішов на перекор Зевсу,який не хотів до людям.Але Прометей не зміг дивись на горе людське.Потім він їх навчив рахувати,писати,він навчив їх искусств.Познайомив з металами,навчив як добувати і обробляти із недру землі.Але як відомо за Прометей був наказан Зевсом.На мій взгляд це дуже жорстке покорання.Його пркавали до гори,прибивая на руки і на ногі стальні цвяхи,також йому встромили цвях у груді.На мій погляд це був дуже хоробрий,добрий і відзивчівий бог.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша Чим глибше пісня, тим ясніш душа. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
