тугар вовк — боярин, що приїздить до тухольчини, бо князь йому ці землі. виглядає тугар вовк так: "тугар вовк був мужчина, як дуб. плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати". характер тугара вовка:
вважає себе вищим за громаду:
"– але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. а наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде.– побачимо! – сказав гнівно й уперто тугар вовк."
"– ну, нехай і так, – сказав вкінці тугар вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, щоб їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що се за рада буде."
"тугар вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, проговорив: – ви кликали мене перед себе – і ось я. чого хочете від мене? – на суд громадський? – повторив, немов зачудуваний, тугар вовк, обертаючись лицем до захара. – я княжий слуга і боярин. ніхто не має права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр."
тугар вовк гордий до гордині та гнівливий:
"але постійте ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! тугар вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати зуби! "
"тугар вовк блиснув гнівно очима на захара і сказав: – плетеш дурниці, старий. князь нікого не може скривдити! "
"– мовчи, смерде! – перебив його лютим криком тугар вовк. – рука моя судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував мою доньку з небезпеки." "ти ще смієш мені давати науки, гаде? – скрикнув розлючений тугар вовк, і очі його заблищали безумним гнівом. – геть мені з очей, а то, богом кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як просадив нині рано медведя."
"та й тугар вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь їй.– а що, хлопи! – крикнув він. – побачимо, чи надовго ще стане вашої гордості.
він підступний:
"тугар вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав: – старче, громадо, – покиньмо давні урази! ворог зближається, з’єднаймо свої сили проти нього! "
тугар вовк - зрадник:
"але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу монголів? глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин тугар вовк".
"не маєш вітця? невже ж тугар вовк погиб? – ні, тугар вовк живий, але тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи… зрадив… свій край і пристав… у службу монголів." любить свою доньку
"тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів."
" -і для мого батька се був би стид, коли б нас двоє стояло на однім становищі! правда, батеньку? тугар вовк не міг їй ."
І розділ «Зоологія і комахи. «Відпустіть нас до бабусі» 1. Ірина Семенівна була вчителькою: а) ботаніки; б) зоології; в) географії. 2. Герої твору — вже учні класу: а) п’ятого; б) шостого; в) сьомого. 3. Ірина Семенівна називала учнів: а) «діточками»; б) «лапочками»; в) «зайчатами». 4. Яку колекцію вчителька зобов’язала зібрати школярів улітку? а) Лікарських трав; б) комах; в) листя дерев. 5. З яким запитанням звернувся Митько до вчительки? а) «А як оформляти цю колекцію?»; б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»; в) «А що повинна містити ця творча робота?». 6. Бабуся Сергія жила в селі: а) Юнківка; б) Юрківка; в) Юпітерка. 7. Чому батьки Сергія вагалися щодо поїздки сина з приятелем до бабусі? Бо вони: а) боялися відпускати хлопців самих у дорогу; б) турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час подорожі; в) хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку. 8. За якої умови хлопці отримали згоду на поїздку до села? Щоб вони: а) слухали бабусю; б) обробляли городину старій; в) щодня телефонували і доповідали про стан справ. 9. Що заборонила мати їсти хлопцям у дорозі? а) Морозиво; б) ковбасу; в) насіння. 10. У якій кишені хлопці зберігали гроші під час поїздки? а) Правій; б) лівій; в) внутрішній кишені сорочки. 11. Поїздку до бабусі хлопці не могли порівняти: а) з подорожжю за кордон; б) шкільним туристським походом; в) будь-якою мандрівкою чи дослідницькою експедицію. 12. Під час подорожі до бабусі яким транспортом не користувалися хлопці? а) Потягом; б) автобусом; в) автомобілем. ІІ розділ «Знайомство з майбутнім майстром спорту, а також з бабусею, ентузіастом музичної освіти і дідом Трохимом» 1. Василь Трош — це в майбутньому: а) видатний митець живопису; б) майстер велосипедного спорту міжнародного класу; в) представник міської влади. 2. Василь Трош назвав хлопців: а) дослідниками; б) лівінгстонами; в) зоологами. 3. Приїхавши до бабусі, хлопці відчули якесь виття, яке було пов’язане: а) з коровою; б) військовими тренуваннями; в) музичним інструментом. 4. Чим хлопці вразили Троша? а) Міською поведінкою; б) сачками і рюкзаками; в) манерою спілкування. 5. Про який географічний континент згадується у творі? а) Азію; б) Європу; в) Африку. 6. Яка тварина не згадується Трошем під час спілкування з хлопцями? а) Бегемот; б) тигр; в) крокодил. 7. По-вуличному дядька Гната звали: а) супермузикантом; б) лірником; в) Фа-Дієзом. 8. Бабусю Сергія на селі кликали: а) Іванівною; б) Петрівною; в) Демидівною. 9. Чим бабуся пригощала Сергія та Митька? а) Картоплею з м’ясом; б) пиріжками; в) голубцями. 10. Кому з героїв твору належить цей опис зовнішності: «У темних смугастих штанях, вправлених у запилені чоботи, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й кашкеті»? а) Дядьку Гнату; б) Гнатовичу; в) незнайомцю. 11. Яким напоєм не смакували хлопці в бабусі? а) Кефіром; б) молоком; в) кисілем. 12. Наївшись, хлопці вирішили прогулятися: а) по лісу; б) селом; в) на річку. 13. Дядько Гнат грав на: а) мандоліні; б) тромбоні; в) акордеоні. 14. «Волосся русяве, потемніле…», — так дід Трохим сказав про: а) Митька; б) Сергія; в) Василя. 15. Як пояснив Сергій дідові Трохиму причину приїзду до села? а) Зібрати колекцію; б) оздоровитися; в) до бабусі по господарству.
тугар вовк — боярин, що приїздить до тухольчини, бо князь йому ці землі. виглядає тугар вовк так: "тугар вовк був мужчина, як дуб. плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати". характер тугара вовка:
вважає себе вищим за громаду:
"– але ж на твою копу ніхто з наших громадян не піде. а наша копа як осудить, так у нашій громаді й буде.– побачимо! – сказав гнівно й уперто тугар вовк."
"– ну, нехай і так, – сказав вкінці тугар вовк, – прийду завтра на тоту вашу раду, але не на те, щоб їй піддатися, а лиш на те, щоб побачити, що се за рада буде."
"тугар вовк гордим, безпечним поступом вийшов перед громаду і, ледве окинувши її оком, проговорив: – ви кликали мене перед себе – і ось я. чого хочете від мене? – на суд громадський? – повторив, немов зачудуваний, тугар вовк, обертаючись лицем до захара. – я княжий слуга і боярин. ніхто не має права судити мене, окрім князя і рівних мені бояр."
тугар вовк гордий до гордині та гнівливий:
"але постійте ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! тугар вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати зуби! "
"тугар вовк блиснув гнівно очима на захара і сказав: – плетеш дурниці, старий. князь нікого не може скривдити! "
"– мовчи, смерде! – перебив його лютим криком тугар вовк. – рука моя судорожне стискає рукоять меча, щоб заткати ним твою глупу гортанку. одно тільки рятує тебе від моєї мести, а се те, що ти нині вирятував мою доньку з небезпеки." "ти ще смієш мені давати науки, гаде? – скрикнув розлючений тугар вовк, і очі його заблищали безумним гнівом. – геть мені з очей, а то, богом кленусь, не буду ні на що зважав, а просаджу тебе отсим ножем, як просадив нині рано медведя."
"та й тугар вовк, побачивши вдачу свойого задуму, голосно порадувавсь їй.– а що, хлопи! – крикнув він. – побачимо, чи надовго ще стане вашої гордості.
він підступний:
"тугар вовк змішався трохи таким наглим зворотом, а далі сказав: – старче, громадо, – покиньмо давні урази! ворог зближається, з’єднаймо свої сили проти нього! "
тугар вовк - зрадник:
"але хто се йде так завзято на чолі середнього, головного, відділу монголів? глядять товариші і очам своїм віри не ймуть. се не хто другий, як сам властитель сього дому, гордий боярин тугар вовк".
"не маєш вітця? невже ж тугар вовк погиб? – ні, тугар вовк живий, але тугар вовк перестав бути моїм батьком, відколи… зрадив… свій край і пристав… у службу монголів." любить свою доньку
"тугар довго держав доньку в обіймах, а побачивши кров на її одежі, аж затремтів."
" -і для мого батька се був би стид, коли б нас двоє стояло на однім становищі! правда, батеньку? тугар вовк не міг їй ."
подробнее - на -