Яка ж чарівна пора року - ВЕСНА. "Чому?" - запитаєте ви мене. А тому, що навесні земля прокидається після тримісячної сплячки, повертаються пташки з вирію, ми чуємо їх радісний спів, все ожива і заново народжується. Так приємно дивитись, як зеленіє травичка, як на деревах з'являються бруньки і розпускається листя, перші пагони. Сонячне проміння падає на землю, зігріває усе, радіють люди, клопочуться в грядках, на городі.
А квіти! Весна дарує стільки квітів і краси, що аж паморочиться від щастя голова. Незабутній аромат весни, він дуже ніжний.
А ще весна приносить багато свят і найбільше свято - Великдень!
Весна - чудова пора року. Бувають і дощові дні, але вони для того, щоб вмити сонну землю. Не журіться, бо скоро вигляне сонечко, заспівають пташки і сповістять всім: - Все буде добре!
Гарна, вродлива
«Чорнобрива дівчина»
«Карі оченята. Біле личко»
Повністю віддається почуттям
«Полюбила чорнобрива козака дівчина»
«Якби знала, що покине було б не любила»
«Чуло серце недоленьку, сказати не вміло»
Щира в почуттях
«Обоє раденькі... »
«Легше, мамо, в труні лежать, ніж його побачить».
Страждає від розлуки
«Не співає — сиротою білим світом нудить»,
«Без милого сонце світить — як ворог сміється»
«Дивилася чорнобрива, сохла і мовчала»
Зневірена, засліплена горем
«Сохне вона, як квіточка»
«Тяжко мені, тяжко!»
Не має розуміння зі сторони матері, одинока
«Чи не била мати»
Ніхто не спитає: «Де ти була, що робила?»
«Чого в'янеш, моя доню?» стара не спитала»
«Мене мати хоче дати за старого заміж»
Вірність почуттям
«Не хочу я панувати, не піду я, мамо!»
Привітна, ввічлива
«Бабусенько, голубонько, серце моє, ненько»
Любляча донька
«А хто ж її головоньку буде доглядати?
«Хто догляне, розпитає, на старість
Забобонна, втратила віру, почуття обов’язку, занижена самооцінка
«Пішла вночі до ворожки»
Емоції переважають над осмисленням дійсності
«Без милого скрізь могила...»
«Скажи йому, що загину, коли не прибуде!»
Розгублена, невизначеність поступків
«Вийшла з хати — чи йти, чи ні?..»
Не бачить виходу з ситуації, безпорадна перед незгодами
«Пішла б же я утопилась жаль душу згубити... »
«Ні! Вже не вернуся!»
«Там десь милий чорнобривий співає, гуляє, а я плачу, літа трачу, його виглядаю»
Яка ж чарівна пора року - ВЕСНА. "Чому?" - запитаєте ви мене. А тому, що навесні земля прокидається після тримісячної сплячки, повертаються пташки з вирію, ми чуємо їх радісний спів, все ожива і заново народжується. Так приємно дивитись, як зеленіє травичка, як на деревах з'являються бруньки і розпускається листя, перші пагони. Сонячне проміння падає на землю, зігріває усе, радіють люди, клопочуться в грядках, на городі.
А квіти! Весна дарує стільки квітів і краси, що аж паморочиться від щастя голова. Незабутній аромат весни, він дуже ніжний.
А ще весна приносить багато свят і найбільше свято - Великдень!
Весна - чудова пора року. Бувають і дощові дні, але вони для того, щоб вмити сонну землю. Не журіться, бо скоро вигляне сонечко, заспівають пташки і сповістять всім: - Все буде добре!